Павло Гай-Нижник
У центрі Мінська почалася стрілянина… Влада видала бойові набої (чи стріляли ними чи гумовими — невідомо)… Під ранок, вочевидь, в гру активно вступить Путін… Варшава і Вільнюс офіційно закликали Лукашенка утриматися від застосування сили… Київ поки що мовчить…
У чому, втім, проблема білорусів: вони не ставлять питання, що Лукашенко вже не президент, а вимагають чесних обрахунків; стара опозиція самоусунулася від боротьби і змаргінезувалася; нова опозиція не очолює спротив, не веде за собою народ і не виявляє чину самопожертви та провідництва; протестувальники у столиці дезорганізовані й не зкоординовані, тобто діють на власний розсуд…
Щойно Тихановська заявила, що не знає повною мірою, що відбувається, засвідчила, що не керує масами (ними взагалі ніхто не переймається дійовими засобами, окрім заяв) і закликала ОМОН не влаштовувати насилля, а застосовувати співрозмірні засоби, закликала протестувальників не вчиняти провокації, натомість висловила надію, що все буде добре… Штаб Тихановської заявив також, що шукає контакти з владою для діалогу… Лідерів опозиції на вулицях Мінська немає…
Провінція хоч тимчасово перемагає локально, проте діє не стратегічно і тому, якщо події розвиватимуться у такому ж руслі, як на цю мить, Мінськ потихенько вгамують, потім придушать провінцію (яка не ставить на меті державно-політичний фронт)… Національна еліта (вірніше, її імітована подоба) сидить по хатах і штабах (по факту — самоізолювалася і перестраховується з інстинкту самозбереження)…
Проте Білорусь вже ніколи не буде такою, якою була досі… Політична смерть Лукашенка є доконаним фактом, тривалість конання залежить від кількох факторів і не усі вони, нажаль, нині у руках білоруського народу, позаяк він так і не виступив єдиним антимосковським фронтом, а у країні практично відсутня провідна національно-політична верства…
(Тим часом, літак родини Лукашенка /лайнер Bombardier Challenger 850/ вилетів з Мінська у напрямку Туреччини, проте невідомо чи є на його облавку члени сім’ї і сам Лукашенко)…
Відтак, іншою, але якою саме стане після цих подій Білорусь — питання все ще відкрите.
Важливими і переломними могли б стати рішучі спільні дії Вашингтона — Варшави — Вільнюса — Києва у допомозі не просто опозиції, а антикремлівській політичній опозиції та білоруському народові (за жодних обставин не можна визнавати Лукашенка президентом і негайно застосувати цілковиту і всеосяжну блокаду його режиму). Адже за Москвою не заіржавіє і саме Кремль у такому разі (за будь якого розвитку подій за пасивності Заходу), опиниться у виграші… Вашингтон прокинеться зранку… Київ, схоже, летаргує і не усвідомлює, що події у Білорусії є геоскладовою національної безпеки держави Україна…
