На смерть виродка

ВахнійОлесь Вахній  

Я знаю, що прочитавши ці рядки, воїни лукавого вирядяться в шкіри вбитих ними ж вівців, й не позичивши навіть для годиться в Сірка очей, здіймуть галас, показове (проте нещире в своїй суті) скигління, й уподібнившись до підколодного гадюччя сичатимуть про утиски та погрози вбивством. Мені байдужі пересуди плебсу й пашталакання зайвих, шкідливих, огидних, а з цієї причини й непотрібних людству недолюдків. Собаки брешуть, але валка все одно їде.

Останній день зими 2015-го року, ощасливив Україну звісткою про смерть підлого москвина Михайла Чечетова. Чудово. Сталось те, що й мало статись. Катюга отримав по заслузі. Але одного Чечетова — мало. Вслід за ним, до пекельної прірви мають летіти душі й тіла всіх, хто уклавши з дияволом угоду про співпрацю, думками чи діями протидіяв українським націоналістам в справі побудови держави на націократичних засадах.

Смерть виродка-окупанта є передбаченим і очікуваним кінцем кожного, хто став на шлях співпраці з рикаючим немов лев сатаною. Нині вже покійний, а ще рік тому вкрай зухвалий і надміру самовпевнений українофоб, знав і розумів недоречність свого проживання в Україні, а тим паче приналежності до імітуючої політичну еліту зграї песиголовців. Але він цинічно плював на мораль й українців, і стверджував, що його забаганка паразитувати на тілі окраденого ним та його співплемінниками народу є важливішою Божих Заповідей й законів природи.

Ганебна втеча Чечетова до малоприємної місцини, в котрій панує плач і зубний скрегіт, засвідчив його ницість й злочинну суть пропагованих ним ідей. Виродок злякався відповідальності. Так само, до нього, її злякались лихої пам`яті негідники Кравченко, Кирпа, та совєтський КГБіст Пуго. Не полінуюсь повторити, що смерть Чечетова є логічним і передбаченим кінцем. Вслід за ним, терени моєї Батьківщини повинні залишити всі його однодумці, ім`я яким — згаданий в Біблії легіон.

Совєтські бюрократи, марксисти, гомосексуалісти, наркомани, посадовці окупаційної та постокупаційної адміністрацій, безпринципні судді та прокурори, борзописці блювотворних москвомовних видань! Відверто кажучи, мені байдуже, чи чуєте ви мій голос та чи читаєте ці рядки. Я представник окраденого і зневаженого вами народу, котрий зрештою розпрямляє плечі. Ви маєте вибір. Або привселюдне каяття й виконання порад розумніших і достойніших, або крок в неземне буття Шеолу. Не змушуйте брати зброю до рук. Ви все одно приречені.

Слава Україні!

Tagged , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *