Вахній Олесь
Про минулорічний скандал й сварку двох гламурних панянок, які обіймали керівні посади в Музеї Києво-Печерської Лаври не писали й не згадували хіба-що ледачі та вузькофахові видання й телеканали. Колишні подруги, Наталя Ліснича й Влада Литовченко, не соромлячись присутності підлеглих й журналістів, пригадували негідні порядної людини вчинки одна одної. Певно лише включені телекамери стримували обох від нецензурної лайки. Щоправда, згідно свідчень самих працівників музею, буквально за кілька хвилин до прибуття працівників ЗМІ, обидві не соромились послуговуватись невживаною в церкві термінологією.
Справжньою причиною уваги громадськості стала не сама сварка. Походеньками новітніх баби Параски й баби Палажки нині мало кого здивуєш. Дивувало й водночас обурювало інше. Як і яким чином, особи без наукових звань посіли керівні посади в музеї? Насправді, причину прагнення здобути крісло керівника відділу або іншу, впливову посаду відшукати нескладно. Варто лише поцікавитись розміром окладу. Проте факт звільнення з посади Наталі Лісничої, й суттєве пониження в ранзі мадам Литовченко (нині, після розлучення вже Прокаєвої), насправді жодним чином нічого не змінив. Особи які шляхом підкупу й завдячуючи родинним зв’язкам здобули посади й працю в музеї, продовжують імітувати виконання посадових обов’язків й не обтяжують себе науковою діяльністю.
Нещодавно, двоє співробітників Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника В.Омельчук та В.Панчук звернулися зі скаргою до Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Л.Михайлини на свою колегу Ольгу Вечерську.
Остання є донькою заступника Директора департаменту Міністерства культури України (до речі, причетного і до скандалу з Гостинним двором) В.Вечерського.
Скаржники повідомили про чисельні порушення у заповіднику, де на високооплачувані посади призначаються люди без відповідної освіти. Згідно скарги, на посадах 33 провідних наукових співробітників перебувають особи без наукових ступенів і вчених звань. Не має наукового ступеня і вченого звання у заступника директора з наукової роботи В.Колпакової та Вченого секретаря Н.Горської, натомість зять Колпакової О.Топілко – керівник науково-дослідного відділу. Наділила вона посадами в музей двох своїх доньок. Посаду провідного співробітника музею надано доньці згаданої Н.Горської А.Горській. Остання також не має наукового ступеня та вченого звання (як і згадані родичі В.Колпакової). Посадовий оклад провідного наукового співробітника музею сягає у 8 тис. грн.
Згадана вище Ольга Вечерська, прикриваючись сумнівним авторитетом свого батька, неодноразово погрожувала співробітникам музею фізичною розправою. Раніше, на її хамську поведінку вже подавали скаргу до МВС проте силовики не поспішають працювати, коли мова йде про родичів посадовців. Цього разу, звернення було направлено кільком народним депутатам України, зокрема Б.Бенюку, О.Сичу, й Л.Миримському. Саме на депутатське звернення останнього Генеральний директор Заповідника нарешті відреагував, давши доручення Ользі Вечерській написати пояснення з приводу викладених в скарзі фактів.
Один зі співробітників, який писав доповідну записку у МКУ (його зареєстрували як звернення громадян) зараз знаходиться на лікарняному. А.Вінграновський Директор Департаменту, в якому працює В.Вечерський, у своєму листі до В.Омельчука та В.Панчука написав, що це компетенція Генерального директора НКПІКЗ Л.Михайлини. Тобто ніхто на себе відповідальність за відсіч знахабнілій челядниці брати не хоче. Тим паче, коли «батько в темі».
Є підстави припускати, що Ольга Вечерська разом зі своїм батьком були причетні до влаштування співробітників без відповідної освіти до заповідника за гроші. Такси коливалися до 10 тис. дол. за посаду наукового співробітника. Нагадаю, що колишній заступник Генерального директора НКПІКЗ В.Прокаєва свого часу у присутності знімальної групи телеканалу «1+1» зізналася, що передавала Міністрові культури України М.Кулиняку 50 тис. дол. До відповідальності її так і не притягнули.
В.Омельчук та В.Панчук інформували Міністра культури України Леоніда Новохатька про систематичне порушення та невиконання своїх службових обов’язків, порушення морально-етичних норм з боку начальника науково-дослідного відділу інформаційно-аналітичної роботи та програм розвитку Заповідника Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника О.В.Вечерською
Цитую:
«Прикриваючись своїми родинними зв’язками з заступником начальника Департаменту Міністерства культури України В.В.Вечерським (її батьком) вона погрожувала співробітникам звільненням та навіть фізичною розправою (зокрема мені у присутності В.Панчука). У роботі науково-дослідного відділу, який О.В.Вечерська почала очолювати (сумнівне кадрове рішення попереднього директора, оскільки О.В.Вечерська не має наукового ступеня і вченого звання, а до цього була молодшим науковим співробітником) демонструвала незнання елементарних навичок науково-дослідної та аналітичної роботи. Дані порушення носять систематичний характер і тривають понад півроку. Про її погрози фізичної розправи вже подано заяву до Печерського РУ Головного управління МВС України у м.Києві 06.03.2013 р. (внесено у реєстр 4944) за ЄО (Талон повідомлення №272).
Окрім того, маючи особистий конфлікт з Першим заступником Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, провокувала співробітників на дії, що спрямовані на його усунення та підрив його авторитету у колективі. В постійній діяльності хвалилася своїм впливом через інтимні зв’язки з працівниками Київської міської державної адміністрації, де вона якийсь час працювала, а також кількома депутатами».
Про ці факти Володимир Омельчук разом з В.Панчуком повідомили заступника Генерального директора з наукової роботи В.М.Колпакову, якій підпорядкована наукова частина і гарними стосунками з якою також прикривається Ольга Вечерська. Поведінка останньої унаслідок скарги не змінилася.
Окрім того, про факт погроз й хизування було повідомлено Міністра культури України заявою від 18 червня 2013 р., яка була зареєстрована у канцелярії МКУ та НКПІКЗ. Доводиться чекати реакцію. Та чи дочекаються?
