24-го серпня 2011-го року, прес-служба СБУ шокувала громадскість звісткою про «своєчасний зрив спроби підірвати пам`ятник Леніну в м.Бориспіль (Київщина) в часі проведення масових заходів з нагоди річниці Дня Незалежності». Телеканали продемонстрували відеокадри винесення працівником СБУ саморобного вибухового пристрою (СВП) з арендованого в містечку Васильків організацією «Патріот України» приміщення. За звинуваченням в підготовці теракту були арештованими активісти «ПУ» Ігор Мосійчук, Сергій Бевз та Володимир Шпара. Проте хвацьке вихваляння духовних нащадків садиста Дзержинського, кількома днями пізніше було нівельоване записаним на відеокамеру й поширеним в мережі Інтернет зізнанням громадянина Чернеги, який розповів про застосування відносно нього катування з метою підписання ним складених СБУшниками, проте від його імені, свідчень які неправдиво обтяжують арештованих. Згодом, в жовтні того ж року, до Генеральної прокуратури звернувся зі скаргою інший свідок, гр. Бойко. (Скарга також була оприлюдненою в мережі Інтернет.) Детально розповівши про методи допиту, він засвідчив, що вибиті з нього покази є такими що не відповідають дійсності. В парубка вистачило сил і мужності повторити правду й в судовій залі. Реакцією на сміливість, було запрошення працівником СБУ Бойка на «неофіційну розмову». Зміст розмови та офіцера СБУ який був її ініціатором вдалось зафіксувати журналістам телеканалу ТВІ й також оприлюднити, проте суд відмовився визнати відеоматеріал доказом по справі, посилаючись на його «незаконність».
Напередодні Великодня, нам вдалось налагодити зв`язок з одним з обвинувачених в справі спроби підірвати пам`ятник Ігорем Мосійчуком й попрохати його дати відповідь на кілька запитань.
-Ігорю, увага громадскості до справи “васильківських терористів” впродовж останніх кількох місяців послабла. Які твої думки з цього приводу?
-Гадаю що увага послабла з причини зумисного затягування судового розгляду. Перерви між засіданнями сягають від двох тижнів до місяця. Метод не новий, проте цілковито ганебний й аморальний в своїй суті. Саме ж судове засідання триває годину-півтори. Підозрюю, що з такими темпами, судовий розгляд може затягнутись на кілька років. Обвинувачення зажадало допиту в судовому розгляді 23-ох свідків. Наразі триває допит лише сьомого. Слід зазначити, що лише декілька свідків які вже допитані судом, свідчать по суті справи. Решта просто зводять наклепи, виконуючи вказівки працівників Служби Безпеки.
-Що зараз відбувається в часі судового розгляду, мається на увазі його стадія?
-Про нічим не обгрунтовані наклепи з боку псевдосвідків я вже згадав. Щоправда, через нез`яву одного з них на засідання, суд розпочав досліджувати матеріали кримінальної справи. Головуючий вимушений був звернути увагу на фальсифікації та зловживання з боку оперативників та слідчих СБУ які здійснювали досудове розслідування. На них ще в часі ознайомлення з матеріалами справи вказували захисники, проте прокуратура цинічно ігнорувала їхні скарги й заперечення. Наприклад: головним речовим доказом у висунутому проти нас обвинуваченні є так званий «саморобний вибуховий пристрій» (СВП). Кримінально-Процесуальний Кодекс визначає виключно два випадки в яких знищується речовий доказ. Це закриття справи слідчим і вирок суду який вступив в законну силу. Жодного з цих випадків в нашій справі не відбулося. Попри це, речовий доказ (СВП) знищено безслідно. Зроблено це з дозволу начальника слідчого відділу УСБУ в Київській області Кравченка. На мою думку, такі дії є кримінальним правопорушенням яке підпадає під дію ч.3 ст.365 КК України (перевищення влади або службових повноважень які спричинили тяжкі наслідки). Зараз, суд та учасники судового процесу не можуть оглянути головний речовий доказ або принаймні його залишки. В той же час, огляд СВП перед визнанням його речовим доказом фактично не проводився. В «протоколі огляду СВП» складеному слідчим УСБУ в Київській області Глущенко, чітко зазначено, що він та пойняті які приймали участь в цій слідчій дії, саме СВП в очі не бачили, а оглянули лише чорний пакет в якому він нібито знаходився. В той же час, чинний КПК ставить чітку вимогу, що при огляді предмету він має бути оглянутим візуально, і детально описаний в протоколі огляду. В нашій справі склалась унікальна ситуація, що головний речовий доказ не бачили ані слідчі, ані пойняті.
-Кілька місяців тому, суддя прийняв рішення про видалення тебе з судової зали, й проведення судового розслідування без твоєї участі. Чим він пояснює свою помітну упередженість?
-Це трапилось рік тому. Офіційною причиною видалення мене з зали став спів державного гімну України. Цю дію суддя Бурбела потрактував хуліганством й актом неповаги до суду. Насправді ж, його просто дратували внесені мною протести на його дії, пов`язані з порушенням наших прав в часі судового розгляду. Незважаючи на те, що чинний КПК передбачає право підсудного давати свідчення на будь-якій стадії процесу, суддя Бурбела позбавив мене змоги ним скористатись.
-Кілька слів про тебе. Під сучасну пору, тебе утримують в “слідчому ізоляторі виправної установи”. Проте в чинному КПК факт існування такого закладу не передбачений. Можеш пояснити що відбувається?
–Київський слідчий ізолятор переповнений. Ситуацію дещо поліпшив новий Кримінально-Процесуальний Кодекс, але не суттєво. З метою зменшення кількості утримуваних в СІЗО, керівництво Державної Пенітенціарної Служби прийняло незаконне рішення про переведення до виправних установ частини арештантів. В першу чергу це стосувалось вже засуджених судом першої інстанції, але вирок відносно яких ще не набрав законної сили. Моє ж утримання в «слідчому ізоляторі виправної установи» є незаконним. Головуючий ухваливши рішення про переведення мене з СІЗО №13 (Лукянівський слідчий ізолятор) в «тимчасове СІЗО виправної установи» порушив закон, оскільки я не є засудженим, а лише підсудним. Уповноважена з прав людини ВРУ Валерія Лутковська з приводу ухвалення суддею Бурбелою цього незаконного рішення звернулася зі скаргою до Вищої Кваліфікаційної Комісії суддів України, й особисто була присутньою на розгляді свого подання. Наслідком розгляду ВККСУ є відкриття відносно судді Бурбели дисциплінарного провадження.
-Про упередженність працівників СБУ в часі досудового розслідування й їхнє прагнення будь-що передати справу до суду було чимало написано й навіть продемонстровано на телебаченні. Це дало якісь наслідки, чи було проігнорованим?
-Поки-що жодних наслідків. Ніхто не покараний, а дехто навіть отримав підвищення. Проте, нашими захисниками, згідного нової редакції КПК готується ряд заяв про кримінальні правопорушення з боку слідчих та оперативних працівників СБУ в часі досудового розслідування.
-Як гадаєш, чи мав якусь зацікавленість в вашій справі тогочасний очільник СБУ Хорошковський?
–Мав. І безпосереднє. Саме завдяки фабрикації нашої кримінальної справи та маніпуляції свідомістю громадян, ця особа отримала найвище військове звання генерала армії. По суті, Хорошковський залякував українське суспільство й особисто президента України загрозою міфічного тероризму який сам і вигадував. Такі дії Хорошковського призвели не тільки до нашого незаконного ув`язнення, а й до більш тяжких наслідків. Фальсифікуючи нашу кримінальну справу, працівники СБУ прогавили реальні терористичні акти в результаті яких пролилась людська кров.
-Наразі, одну з твоїх скарг було прийнято до розгляду Європейським судом з прав людини.
-Так, дійсно. Європейський суд прийняв до розгляду мою скаргу на незаконний арешт, на відмову у наданні мені кваліфікованої медичної допомоги, катування, та наслідки цих дій. Юристи які супроводжують цю справу, небезпідставно переконані в її задоволенні й працюють над наданням їй статусу пріоритетної.
-Кріпися Ігорю. Віримо, що незабаром ти повернешся до родини.
-Дякую. Дозвольте скористатись нагодою, й привітати всих з Христовим Воскресінням. Христос Воскрес!
–Воістину Воскрес!
Розмовляли:
Олесь Вахній та Ярослава Парака
