Олег Побережний
Що може запозичити Україна з досвіду державного управління та реформ Сінгапуру?
1. Найважливіший ресурс — люди
Одна з причин успіху Сінгапуру лежить у головах кожного із жителів цієї країни. Це — їхній розум, за допомогою якого вони все створили. Лі Куан Ю чи не найбільше працював над тим, щоб об’єднати навколо себе талантів. І він це дійсно зробив. А ці розумні люди змогли «підняти» цілу країну.
2. Кожній країні потрібна «основа»
Напевно, людям все ж таки притаманний стадний інстинкт, адже практично кожен шукає собі кумира чи ватажка, аби в чомусь його наслідувати. Така наша природа. Це дуже помітно в Україні — після Помаранчевої революції було сильне піднесення, люди хотіли щось робити для власної держави, адже вони мали лідера, якому вірили.
Лі Куан Ю не розробляв усі реформи для Сінгапуру самостійно, але саме він створив команду однодумців, яка й була двигуном усіх змін. Він був тією «основою» держави, яка здатна об’єднати й надихнути людей. Це є ключовим моментом у досягненні успіху.
3. Перш за все, треба бути собою
Це критично важливий пункт, адже саме даний тезис дозволяє створювати унікальні пропозиції на глобальному ринку. Сінгапур міг би наслідувати Малайзію, міг би стати придатком Штатів, врешті-решт, міг би приєднатися до країн соцтабору. Але він цього не робив, бо чітко знав, що чужа модель не приживається й не надає конкурентних переваг. Щоб бути унікальними, треба творити власну основу. Звичайно, нерозумно не використати світовий досвід, але одна річ — копіювати чужий зразок, і зовсім інша — визначити плюси різних моделей та запровадити в себе.
Сінгапур не створював «з нуля» свою податкову систему чи пенсійну реформу. Уряд просто подивився, що є в світі, і взяв те, що найбільше підходить. Вчитися треба як на досягненнях, так і на помилках.
4. Країні потрібні стратегія та цілі, про які має знати кожен громадянин
Зараз Сінгапур має план розвитку на 100 років. Українець скаже: «Хворі». Але саме така спланованість та сфокусованість на досягненні цілей і дозволили цій державі стати такою потужною.
До речі, це одна з причин, чому Сінгапур є еталоном. За що би не брався уряд, він знає, для чого це робиться. Є програма розвитку туризму — будуються найкращі готелі; є план розвитку медицини — створюються найкращі лікарні; є програма розвитку Сінгапуру як транзитної країни — збудовано прекрасний аеропорт й один із найкращих у світі портів.
Уряд розробляв стратегію розвитку, планував усе до дрібниць. Він не казав: «Усі мають жити добре». Ні. Уряд просто сфокусувався на важливих точках диференціації, і тим самим створив конкурентноздатну державу. Кожен сінгапурець знав про стратегію розвитку та цілі, таким чином, усі злагоджено працювали над досягненням мети.
5. Для успішних реформ необхідно змінювати свідомість населення
Дуже часто люди самі собі ускладнюють життя. Мабуть, це для того, щоб відчувати себе дуже зайнятими, а відтак і дуже значущими. Сінгапур міг би довго боротися за підписання універсалів, цілий рік складати бюджет, вводити нову систему оцінювання в школах…. Проте перемагають ті, хто швидший, енергійніший та ефективніший. На перший погляд, деякі реформи здаються дуже дивними. Наприклад, уряд країни займається озелененням міста. Дивно й смішно. Але як це мотивує жителів і вражає іноземців! Кожен сінгапурець упевнений, що його місто — найкраще в світі, а жити та працювати у ньому надзвичайно приємно. Та й за кордон не хочеться. От так просте озеленення утримує та притягує таланти.
До речі, «Сінгапурські авіалінії» — державна компанія. Нам важко зрозуміти, як державна структура може бути настільки ефективною. А Сінгапурський уряд зібрав команду, побудував аеропорт і сказав: «Це все, що ми можемо для вас зробити. Шукайте точки диференціації та йдіть на міжнародний ринок». Результат на кінець 2006 року очевидний: «Сінгапурські авіалінії» — одні з найбільших у світі.
Не треба вигадувати надто складних реформ. Варто, перш за все, думати про ті фактори, які змусять людину працювати ефективніше, які дадуть інвестору очевидні вигоди. Кожна зміна має бути просто зрозумілою.
6. Для досягнення цілей потрібно працювати
Може скластися враження, що всього Сінгапур досягнув із піснею та посмішкою. Звичайно, це не так. У них було набагато більше проблем, ніж у нас. Але ж справа не в цьому. Вони мали напрям і цілі, яких досягли завдяки самовідданій праці.
7. Найкраще вирішення конфлікту — не компроміс, а усунення суті конфлікту
Дану тезу добре ілюструє розв’язання мовного питання. Якби уряд ввів одну з трьох мов, це призвело б до міжетнічних сутичок. Якби ввів усі три мови, це спричинило б іще більше непорозумінь, адже важко знати три складні, несхожі між собою мови. Конфлікт був вирішений завдяки введенню англійської. Це дуже проста й геніальна реформа, яка не тільки розв’язала проблему, а й дала шалений поштовх бізнесу в країні.
Кожна людина щодня робить вибір: шукає причини або знаходить можливості. Не мені Вам пояснювати, що причини шукати простіше. І на душі стане легше, й поговорити є про що. Інша справа — знаходити можливості. Це кропітка праця, це сила-силенна спроб пробитися й завдяки цьому розвиватися.
Істина дуже проста: хто шукає можливості, той рухається вперед. А Сінгапур — гарне тому підтвердження.
2010 року Лі Куань Ю приїздив в Україну, мав зустрічі з лідерами держав, читав лекції для економістів. Він сказав: “Вашій державі потрібно 10 років, щоб зробити те, чого досягли ми …Це станеться, якщо ви створите такі умови, що змусять інвесторів повірити у надійність вашої системи, аби вони залишились в Україні на тривалий час”. Наразі про таке говорити не доводиться. І причина — у корупції чиновників, їхньому бажанні працювати тільки на власну кишеню, а не на державу.
Ми маємо землі, газ, ліси, моря і ріки. Але нема найважливішого — довіри людей до влади. Чому сінгапурці пішли за своїм лідером, чому почали чемно дотримуватись законів? Бо люди бачили, що глава уряду теж їх дотримується і не шукає для себе привілеїв. Народ усвідомив, що закон працює. І якщо ти живеш з ним у згоді, то маєш з того багато користі. Держава дбає про твої здоров’я, освіту, побут. Ти маєш реальні перспективи для розвитку. І виходить, що бути законослухняним вигідніше, аніж красти і шукати інших легких шляхів збагачення.
Тобто не страх, а довіра людей до уряду і бажання чиновників розбудовувати державу створили те, що нині називаємо “сінгапурським дивом”. У нас ні довіри одних, ні бажання інших не спостерігаємо. А отже, сподіватися на диво не доводиться.
