Тягнибок проти створення єдиної опозиційної партії. Ну що ж, тепер звинувачуватимуть вже “Свободу” у розвалі єдиного опозиційного фронту, як ще зовсім нещодавно сама вона, використовуючи примітивний тиск і політичний шантаж, звинувачувала націоналістичні партії, що самостійно йшли на вибори, у розвалі єдиного націоналістичного фронту. Тобто діє за правилом: коли це вигідно мені (моїй партії) — то й вигідно Україні, коли ж мені не вигідно (бо вже у Раді) — то начебто й Україні жодне об’єднання не потрібне. А решта все — риторика, яка ні до чого не зобов’язує. Очевидно, диктаторські тенденції Партії регіонів та авторитарні замашки Януковича щодо України вже поборено? Ну й, в принципі, виходить, що навіщо з цим боротися, коли ж вони виступають проти демократії та усіляких там “ліберастів”. Хай живе диктатура! Ой, забув, то ж не їхня диктатура… ну й нічого… Скоро все стане на свої місця, проект же поки-що спрацьовує (з обох боків), а отже — все гаразд (для них, для тих, хто всівся на політичну та партійно-корпоративну кругопорочну верхівку дообскубувати державу). Запитаєте: а люди? Агов! А де ВИ — люди-громадяни?! Отож, лиш тіні в вулицях пливуть, а тіні ж — хоч і помітні, проте — німі й їм в писка не дадуть.
До речі, щодо отих, набивших оскому, так званих “ліберастів”. Тут, якась плутанина вийша у мовно-розумових зв’язках певних політичних неадертальців (ой, хтілося написати геніальних політичних неофітів), адже слово “Liberté” перекладається як “Свобода”, а отже, таким чином, за логікою, слід називати “ліберастами”… Отож…
