ЄС – Україна:
вимога зміцнення прав людини чи руйнації сімейних цінностей?
(або чи може бути державна підтримка сексуальних меншин важливою умовою для України щодо отримання безвізового режиму / Асоціації з Європейським Союзом)

Чупрій ЛеонідЧупрій Леонід

(кандидат філософських наук, доцент)

Останнім часом розгорнулися активні політичні та громадські дебати навколо законопроекту Кабінету міністрів №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», що  передбачає внесення змін до низки законів, зокрема Кодексу законів про працю і Кримінального кодексу, згідно з яким у список дискримінаційних ознак включається сексуальна орієнтація. Так, наприклад, пропонується доповнити статтю 2-1 Кодексу законів про працю про забезпечення державою рівних трудових прав громадян, незалежно від їх сексуальної орієнтації. Це досить неоднозначний законопроект,  прийняття якого може призвести до низки негативних наслідків.

Звісно ж, ми виступаємо проти будь-якої дискримінації людини за тією чи іншою ознакою. Проте якщо буде прийнятий вищезгаданий законопроект у даній редакції, то він може призвести до того, що будь-яке неприйняття на роботу людини з нетрадиційною орієнтацією буде розглядатися як порушення її прав, хоча існує багато інших критеріїв, за якими дану людину можуть не прийняти на роботу, зокрема низькі професійні якості, відсутність освіти тощо, але вона апелюватиме до порушення її прав в контексті дискримінації за нетрадиційною сексуальною орієнтацією, то матиме всі шанси виграти суд, що досить часто і відбувається в європейських країнах, де діє відповідне законодавство. Звичайно ж людина з нетрадиційною сексуальною орієнтацією має право влаштовуватися на будь-яку роботу, яка відповідає її професійним якостям, але вона  не повинна апелювати до даної норми закону, отримуючи переваги над іншими людьми, що вже є порушенням їхніх прав і свобод.

Ряд політиків відзначають, що прийняття Закону про протидію дискримінації  є важливою умовою для підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. В даному контексті  Європейський комісар з розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле зазначив, що прийняття Закону стосується скоріше плану дій з лібералізації візового режиму, але разом з цим проблема прийняття цього закону в Україні перебільшена. В ефірі «5 каналу» Штефан Фюле, зокрема, заявив: «Проблема прийняття цього законопроекту з протидії дискримінації дещо перебільшена. Це питання не стосується підписання Угоди про асоціацію – це стосується лібералізації візового режиму, плану дій. Я хотів би чітко сказати – тут мова йде не про те, щоб відстоювати інтереси невеликої групи людей за рахунок інших людей, про це не йдеться. Мова йде про те, щоб ніхто не був підданий дискримінації на будь-яких підставах, через наявність певного ґендеру або меншості, сексуальної орієнтації – це, по-перше. По-друге, мова йде про протидію дискримінації в роботі, навчанні. Я сподіваюся, що емоції заспокояться і люди прочитають те, що написано на папері і покладено на стіл».

Знову ж таки ми підтримуємо слова Штефана Фюле про те, що потрібно протидіяти будь-якій дискримінації, в тому числі й за сексуальною ознакою. Але коли ми законодавчо підтримаємо норму щодо протидії дискримінації сексуальних меншин в роботі чи навчанні, то це може привести до дискримінації людей з нормальною сексуальною орієнтацією, так як в цьому випадкові перевагу будуть надавати саме людям з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, аби не порушити їхні права (адже суд апріорі буде на їхній стороні). Крім того, приймаючи даний закон, ми тим самим визнаємо, що в нашій країні існує дискримінація за сексуальною орієнтацією, що не відповідає дійсності. Бо ж, як відомо, кримінальне переслідування за цією статтею вже давно відмінене. Крім того, в Україні громадські організації на підтримку ЛБГТ спільноти діють легально, отримуючи, до речі, значне фінансування від зарубіжних фондів.

Слід також мати на увазі й те, що прийняття такої норми призведе до того, що під приводом «захисту від дискримінації» представники сексуальних меншин в подальшому будуть вимагати дотримання їхнього права не тільки на роботу, а й на усиновлення дітей, проведення у школах навчальних програм з популяризації серед учнів одностатевих відносин, тощо. Знову ж таки – будь-яке  зауваження на цю тему, наприклад, під час телевізійної передачі чи публікація статті у газеті, цілком може також тлумачитися як дискримінація і переслідуватися по закону. Ми вже не згадуємо про проповіді священників різних віросповідань, які будуть тлумачити (і тлумачать нині) гомосексуалізм як гріх чи розповідатимуть про загибель Содому і Гоморри, які були покарані Богом саме за розпусту і поширення содомського гріха. То це також буде вважатися дискримінацією сексуальних меншин? У випадку прийняття нового законопроекту – так. Не забуваймо, що наша країна переважно християнська (здебільшого православна) й самий захист християнської моралі за таких умов виглядатиме вже як порушення прав більшості віруючих громадян України, що провадиться під приводом захисту прав сексуальних меншин.

Таким чином прийняття даного законопроекту може бути тільки початком подальшого морального розбещення та знищення традиційних цінностей української нації. Цілком прогнозовано, що на далі Євросоюз почне вимагати від України впровадження інших резолюцій на підтримку сексменшин, зокрема популяризації гомосексуалізму під гаслом нібито виховання толерантності. Так, у квітні 2010 року Асамблея ПАРЄ прийняла резолюцію на захист прав лесбіянок, бісексуалів і трансвеститів, де, зокрема, висловлено заклопотаність щодо відсутності в шкільних програмах багатьох європейських країн популяризації гомо сексуальності під виглядом виховання терпимості і толерантності, а також недостатнім рівнем підтримки вчителями ідей гомосексуалізму. Усе це, власне, й суперечить українським сімейним цінностям й спрямоване на руйнацію моральних засад нашого народу.

Наведемо деякі приклади. Так, скажімо, запущена британською владою програма підтримки терпимості використовує підручники, призначені для  дітей від 4 до 11 років, в яких пропагується гомосексуалізм. Її  впровадження в британських школах планується за підтримки Департаменту освіти. Навчальний курс під назвою «Ні аутсайдерам» передбачає вивчення спеціально написаних казок, що повинні виховати у малолітніх дітей позитивне сприйняття «одностатевих стосунків». Наприклад: замість традиційної казки про Попелюшку, один з підручників розповідає про принца, який відкинув увагу трьох принцес заради любові до чоловіка; інший підручник оповідає про двох пінгвінів-чоловіків, які усиновили дитину, а також про дівчинку, яка має двох мам – космічних мандрівниць. Християни і мусульмани Великобританії вкрай обурені скандальною освітньою програмою для чотирирічних дітей, яка їх навчає ідеям гомосексуалізму (содомії). Нагадаємо, що в цих релігіях гомосексуалізм вважається  одним із смертних гріхів.

Так, Апостол Павло у своєму першому посланні до Корінфян згадує про цей гріх, зазначаючи, що перелюбники та мужеложці Царства Божого не успадкують. Апостол називає гомосексуалізм протиприродною вадою. За його словами, гомосексуалізм суперечить Божому  задуму про людину і вже лише з цієї однієї ознаки є гидотним для Господа. Апостол Павло підкреслює, що гомосексуалізм є наслідком  відпадання людей від Бога і в собі самому несе людині духовну загибель. На жаль в деяких християнських церквах (лютерани, англікани) вже змирилися з тотальним наступом сексуальних меншин і практикують церковну реєстрацію таких  шлюбів, освячуючи їх союз від імені Бога, хоча це суперечить самій суті християнства.

Британський уряд вважає, що новий навчальний курс відповідає запитам реального життя. Так британський прем’єр Тоні Блер, наприклад, оголосив свого часу захист прав сексуальних меншин великим досягненням цивілізації і демократії. Відтак виходить,, що справа рухається до того, що невдовзі люди, які не практикують одностатеві зв’язки, вважатимуться не нормальними чи навіть хворими. Нагадаємо в даному контексті, що гомосексуалізм до 1973 року вважався на Заході хворобою. Однак під натиском «блакитного лобі» з наукових та медичних кіл ця хвороба була визнана нормою. Сьогодні ж у багатьох європейських країнах гомосексуали мають права навіть більші ніж гетересексуали, позаяк будь-яка згадка про них, наприклад в контексті християнської чи мусульманської проповіді, може тлумачитися як дискримінація і переслідуватися по закону.

Наведемо лише деякі приклади.

Березень 2010-го, Глазго, Шотландія (Великобританія). 47-річного американського вуличного проповідника на ім’я Шон Хоулс оточила на вулиці компанія гомосексуалістів. «Вони цілували один одного, сміялися і запитували мене, що я про це думаю, –  розповідав згодом Хоулс . – Я відповів, що вони ризикують викликати гнів Господній, оскільки в очах Господа те, що вони роблять, – гріх». Група геїв негайно звернулася в поліцію. До американця підійшов поліцейський і запитав: «Це правда, що ти сказав, що геї відправляться в пекло?». Пояснення проповідника, що його спровокували, не були прийняті. Він був негайно арештований і провів ніч у в’язниці. Суддя засудив його до штрафу в 1000 фунтів. Місцевій християнській громаді довелося пустити шапку по колу, аби викупити проповідника з в’язниці.

Березень 2010-го. Верховний суд Великобританії відхилив апеляцію міс Лейдел з містечка Islington, співробітниці місцевого бюро  реєстрації шлюбів, народжень і смертей. Міс Лейдел просила не примушувати її реєструвати гей-шлюби, оскільки це йде врозріз з її християнськими переконаннями, адже в бюро є достатньо співробітників-атеїстів. Коли ж керівництво бюро пригрозило їй звільненням, міс Лейдел звернулася до суду, який проте визнав її претензії несуттєвими.

Християнський проповідник Дейл Макальпін був заарештований в британскому місті Уокінг в травні 2010 року за те, що, проповідуючи ідеї апостола Павла, назвав гомосексуалізм гріхом. Трохи раніше у 2008 році в Гейнсборо християнський проповідник Енді Робертсон був звинувачений поліцейськими в тому, що, публічно заявляючи про гріховність мужолозтва, він порушив закон. У 2006 році в Південному Вельсі проповідник Стефан Грін був заарештований під час гей-фестивалю в Кардіфі, коли він роздавав гомосексуалістам євангельські трактати. Поліція заявила, що Гріна заарештували за те, що в цих буклетах містилися цитати з Біблії про гомосексуалізм. У 2002 році в Борнмуті, популярному курорті на березі Ла-Маншу, 69-річний проповідник Гаррі Хаммонд був звинувачений у порушенні Цивільного кодексу за висловлювання про аморальність гомосексуалізму. Хаммонд стояв у центрі міста з табличкою «Ісус несе Світло, Ісус живий, виганяйте пороки, гомосексуалізм, лесбіянство, Ісус наш Господь!». Але натовп, що зібрався навколо проповідника, був з ним не згодний. Хаммонда повалили на землю і зваляли  в бруді. Коли ж з’явилися поліцейські, вони заарештували саме Хаммонда, а не тих, хто напали на нього. Менш ніж через рік проповідник помер.

Тож зважаючи на все вищевказане, ми в жодному разі не повинні здійснювати підтримку та популяризацію гомосексуалізму на державному рівні, зокрема й через прийняття відповідного законодавства, що сприяє розмиванню сімейних цінностей, заохочує розбещеність й руйнує українські національні звичаї. На жаль це  стає нормальною практикою в багатьох розвинених країнах світу, яку ми аж ніяк не повинні наслідувати.

1Завжди вважалося, що нормальна сім’я – це мама і тато , а не батько 1 і батько 2, як пропонують писати у відповідних документах, деякі «освічені» західні політики і юристи. Так, в Америці вводяться нові правила заповнення анкет для отримання паспортів. Виявляється, в заповнюваних анкетах на отримання паспорта слова «батько» і «мати» замінені на «народжувальник один» і «народжувальник два».  На думку паспортної служби США, останні нововведення найкращим чином відображають реалії сьогодення. І, як сповіщає офіційний сайт згаданої установи, це зроблено для нейтрального позначення статі батьків дитини, на знак визнання різних типів сім’ї. Про які типи сім’ї можна говорити, якщо  сім’я – це союз чоловіка і жінки. Деякі європейські країни це ще визнають. Зокрема в Угорщині таке визначення (сім’я – це союз чоловіка і жінки) чітко прописано у відповідному законодавстві.

У США ж необхідність нових правил заступник держсекретаря по роботі з паспортами пояснює тим, що американське суспільство зіткнулося зі змінами в медицині і технології, а потім і в суспільній свідомості, пов’язаними зі статтю людини, яких не можна було очікувати 15-20 років тому. Так у Сполучених Штатах на популярних курортах продаються, охоче розкуповуються і носяться футболки з написом: «Я люблю обох мам» , або «люблю обох тат». Кому як. Та все ж борці за інтереси одностатевих шлюбів вирішили закріпити свої досягнення документально й на державному рівні. По суті – це є констатацією того, наскільки широко поширилися в США (і не тільки) одностатеві шлюби. І молоді американці  у яких «обоє батьків» є чоловіками або «обоє батьків» є жінками, вже нібито не повинні бути утиснуті в правах.

У США вже близько 350 тисяч одностатевих сімей мають дітей від попереднього «звичайного» шлюбу або мають усиновлених дітей. Третина жіночих і чверть чоловічих «шлюбів» мають одного або більше дітей. А скільки таких бездітних пар? Тема ця не нова і світ знайомий з цим явищем вже багато років.

Сучасним західним демократіям не завадило б поглянути на історію і винести з неї відповідні уроки. Деякі цивілізації були знищені в значній мірі через поширення саме цієї вади. Поки сексуальні меншини грішать таємно, ховаючись від суспільства – суспільство ще має шанси на розвиток.  Але цей тип людей має властивість знаходити один одного, об’єднуватися (спочатку таємно), захищати свої інтереси, лобіювати, боротися за своїх – аж до отримання повної влади над суспільством, яке допустило поширення цієї пошесті. І тоді суспільство приречене.

Страшний не тільки сам гріх, він і раніше зустрічався, але не популяризувався ж. Страшно – коли суспільство спочатку не засуджує, потім звикає, а згодом  і зовсім визнає цю ваду за нормальне явище. Адже саме визнання домагаються ці сили, визнання – як нормального явища у вигляді ліберальних цінностей, свободи особистості або, як в даному випадку, визнання формули про «різні типи родини». Визнання звичайним того, що протиставлено єству людини і Богом визначеному порядку речей, коли родина повинна виконувати функцію народження дітей.

Сьогодні цей гріх стає досить поширеним, зокрема  у Західному світі.  Нічого не варто міністру культури однією з найбільших європейських держав заявити, що він «любить» хлопчиків, цього він не приховує, але робить це з обопільної згоди, а отже – все нормально (чи нормально?). Деякі мери найбільших столиць Європи, банкіри та депутати – представляють цю «меншість». Улюблені європейські міста гомосексуалістів – Амстердам, Кельн і Берлін. Про вплив цих політиків на ЗМІ (телебачення, газети, кіно, Інтернет) ходять найнеймовірніші чутки. Крапля за краплею щодня вони обробляють свідомість мас на цілих континентах, не розуміючи, що неминуча розплата за протиприродну любов – «годину Содому і Гоморри» для Заходу і його народів може настати досить швидко і без значних природних катаклізмів. Ці народи просто фізично вимруть, бо не буде кому народжувати дітей. Можливо назви країн і залишаться, але жити там будуть не корінні європейці, а мусульмани і китайці, що поступово витісняють європейців.

Нагадаємо, що населення багатьох країн Європи та США сьогодні вимирає, нормальних сімей залишається все менше, поширюються одностатеві шлюби, багато бездітних сімей. За даними Європейської економічної комісії ООН середній вік вступу в шлюб у європейців – більше 30 років. І тенденції такі, що «молодята» будуть продовжувати старіти. Це означає, що найбільш репродуктивний період життя людини проходить поза сім’єю, при значній кількості сексуальних контактів. Як наслідок – аборти, або виникнення неповної сім’ї, де дитина виховується одним з батьків (у Швеції, наприклад, таких більше 50%). Здавалося б, за таких умов держава має підтримувати сімейні цінності, але в них натомість популяризуються гомосексуальні відносини чи рання сексуальна просвіта дітей (зокрема запроваджуються сексуальні просвітницькі програми для дітей, починаючи з 12 років, а то й раніше). Наслідками такого «виховання» є небажана рання вагітність, аборти, а нерідко й безпліддя.

Не є таємницею й те, що останнім часом в деяких європейських країнах навіть пропонують в школах вивчати порнографію. Так в Англії Асоціація планування сім’ї (FPA) пропонує запровадити курс вивчення порнографії на шкільних уроках під керівництвом спеціальних інструкторів. Дана організація, що отримує державні гранти, нібито стурбована тим, що сьогодні головним джерелом інформації про секс для підлітків є жорстке порно. За словами глави FPA Джулі Бентлі, перегляд порнографії негативно впливає на самооцінку дітей і створює збочені уявлення про привабливість тіла. На її думку, підліткам слід надати правдиву інформацію про близькі відносини між чоловіком і жінкою. За задумом ініціаторів, такі заняття допоможуть хлопчикам підвищити самооцінку і відівчать їх дивитися на жінок просто як на предмет бажання. Тож організація вже готує соціальних працівників для «підтримки» неповнолітніх любителів порносайтів, відеофільмів і друкарської продукції «для дорослих», пише «InoPressa» з посиланням на популярне видання «The DailyMail». Прихильники традиційних сімейних цінностей, зі свого боку, заявили, що саме через подібні «просвітницькі зусилля» Великобританія тримає перше місце за вагітністю серед неповнолітніх у Європі (близько 40 тисяч випадків на рік).

Не відстають від представників освіти Англії і їхні колеги з США. Уряд міста Провінстаун, розташованого в американському штаті Массачусетс, ухвалив, наприклад, нову постанову спрямовану на максимально ранній початок статевого виховання його юних мешканців. В одній зі шкіл планується налагодити безкоштовну роздачу засобів контрацепції, при цьому скористатися даною можливістю зможуть навіть учні перших класів. Попередньо школярі отримають консультацію шкільної медсестри або другого підготовленого з даного питання фахівця. За словами однієї з прихильниць нововведення, директора школи Бет Зінгер, дане рішення зумовлене не стільки тим, що, з точки зору лікарів чи вчителів, сучасні діти починають вести статеве життя дуже рано, скільки спробою задовольнити їх цікавість в цій сфері, яка, на її думку, часто починає проявлятися вже під час навчання в першому класі. Як підкреслює Зінгер, надання дітям інформації про те, як і коли необхідно користуватися презервативами, не є протизаконним і не має обмежень по віку. Тільки, на жаль, про наслідки раннього початку сексуального життя – ранню вагітності, аборти, а іноді й подальше безпліддя, не згадуючи вже про різноманітні захворювання, які передаються через інтимні відносини, такі вчителі чомусь забувають розповісти своїм учням. Про популяризацію ж сімейних цінностей – вірності, турботливості, стриманості в даних нововведеннях навіть не згадується.

Тому якщо ми хочемо турбуватися про наше майбутнє, зміцнювати українську націю і українську державу, то не повинні приймати сумнівні законопроекти, спрямовані на послаблення сімейних цінностей нашого народу. І якщо Євросоюз поважає національні цінності країн, що входять до його складу, то він мусить поважати й цінності та особливості ментальності українців і не повинен розглядати відхилення вищезгадуваного законопроекту  як перешкоду до підписання Асоціації.

P.S. У законодавче поле також планується ввести не тільки поняття «сексуальна орієнтація», а також і намір «дискримінувати» за сексуальною ознакою. У такому випадку будь-який необережний погляд, спрямований на ту чи іншу людину, за бажання (з потреби) можна буде розцінити як такий намір (тобто намір «дискримінувати»), а значить – це стане приводом притягнути будь-яку особу до відповідальності.

Tagged , , , , , , , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *