Леонід Чупpiй
(доктоp полiтичних нaук, пpофecоp)
Виборчі перегони перейшли до основної стадії, коли зареєстровані кандидати в Президенти України повинні створити свої виборчі фонди і розпочати агітаційну компанію. Хоча частина з них проводить рекламну компанію вже більше ніж півроку. ЦВК зареєструвала рекордну кількість претендентів на президентську булаву – 44, при цьому 47 претендентам було відмовлено в реєстрації. Для порівняння у 2014 році зареєстрованих кандидатів було 21, 2010 –18, 2004 – 24, 1999 – 13. Умовно кандидатів в Президенти можна розділити на декілька груп. Перша – реальні кандидати, ті хто хоче стати переможцем. Це перша п’ятірка соціологічних рейтингів і слід зазначити, що позиції кандидатів там час від часу змінюються. Так останні соцопитування показали, що з незначним відривом лідирує В.Зеленський, потім йде П.Порошенко, Ю.Тимошенко, Ю.Бойко, А.Гриценко. Друга група – очільники політичних партій, які беруть участь в президентських перегонах, щоб підготувати плацдарм для майбутніх парламентських виборів, третя група – технічні кандидати, які йдуть на вибори, щоб відібрати голоси у лідерів перегонів. Можна також виділити ще групу силовиків – В.Наливайченко, І.Смешко, А.Гриценко, І.Ківа, С.Кривонос які спираючись на настрої частини українців, що хочуть бачити сильну руку, обіцяють навести лад в країні.
Аналізуючи передвиборчі програми більшості кандидатів, слід зазначити, що вони переважно популістські. Практично у більшості з них ключовою темою є боротьба з корупцією. Але знову ж таки слід зазначити, що якщо значна частина з кандидатів в Президенти вже була чи навіть сьогодні перебуває при владі, чому ж тоді вони не доклали максимум зусиль для її подолання. Так, наприклад, Євросоюз виділив кошти для того щоб Митна служба України закупила спеціальне автоматизоване обладнання, щоб зменшити корупцію на кордоні, але влада так цього і не зробила. Продовжують працювати корупційні схеми в ЖКГ, та ж схема Роттердам +, також в інших сферах економіки, які збагачують нинішніх олігархів, які зрощені з політичною елітою, а народ український тільки біднішає. За даними соціологічних опитувань, сьогодні в Україні близько 75% бідних людей, середнього класу всього 15–20%. Україна – найбідніша країна Європи. Частина кандидатів в Президенти активно експлуатують тему оплати за послуги ЖКГ, обіцяючи знизити її в два чи навіть чотири рази, що здійснити досить проблематично. Представники Опозиційного блоку взагалі обіцяють скасувати всі борги громадян за послуги ЖКГ, хоча чітких механізмів, як вони це будуть робити, не наводиться. Щодо ідеологічної складової програм, то тільки декілька кандидатів в Президенти чітко декларують і дотримуються певних ідеологічних орієнтацій, зокрема Р.Кошулинський (націоналізм), І.Ківа, О.Мороз (соціалізм). Комуніста П.Симоненка ЦВК не зареєструвала. Деякі інші кандидати хоча й висувалися від різних політичних партій, але ідеологічні аспекти у них чітко не прописані і програми дуже схожі.
Така велика кількість кандидатів в Президенти засвідчує, що боротьба за владу, а в умовах зрощення політики і бізнесу, і за грошові потоки, йде потужна. І в цих умовах українцям потрібно чітко визначитися, кого вони хочуть бачити Президентом України – людину чесну, відповідальну, професійного лідера, який буде справжнім державником і патріотом чи популіста, корупціонера, більшість з яких і нині знаходиться при владі і ця посада їм потрібна лише для власного збагачення. Згадаймо нашу славетну історію, коли видатні українські лідери, той же Б.Хмельницький, І.Мазепа, П.Сагайдачний, П.Дорошенко інші не крали у народу, а свої власні кошти вкладали у розбудову церков, підтримку освіти, науки, культури, створення православних братств тощо.
За даними соціологічних опитувань, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, більшість громадян (76%) планують піти на вибори Президента України, хоча певна частина (14%) не бажають брати у них участь, інші не визначилися. Слід також зазначити, що близько 40% респондентів вважають свій вибір незмінним, 47% відповіли, що вони симпатизують певному претенденту, але можуть й передумати. Тобто значна частина українців ще остаточно не визначилася з своїм вибором. Дану тенденцію підтверджує і звіт Міжнародного республіканського інституту США, де було зазначено, що 40 відсотків виборців в Україні ще не вирішили, кого будуть підтримувати на президентських і парламентських виборах цього року.
Вибираючи очільника держави, українці в першу чергу повинні керуватися ясним розумом і критичним мислення і оцінювати кандидатів на вищу державну посаду за результатами їхньої попередньої діяльності. Оскільки більшість з кандидатів і на попередніх виборах обіцяли громадянам, що українці будуть жити по новому і краще і заможніше, але більшість обіцянок так і не було виконано, заможнішими стали лише вони, збагативши свої статки в декілька разів. Відтак потрібно дуже обережно і зважено обирати власного президента, оскільки від нинішніх президентських і парламентських виборів буде залежати майбутнє українського народу, чи зможемо ми здолати корупцію, провести ефективне реформування більшості сфер суспільного життя і підняти українську економіку на належний рівень, збільшуючи матеріальний і духовний добробут населення чи остаточно опустимося на рівень країн третього світу і будемо лише сировинним придатком більш розвинутих країн.
Тому шановні українці, голосуйте по совісті! Можете сміливо брати продуктові пайки, гроші за ваші голоси, але голосуйте не за тих, хто вас підкуповує, бо здебільшого вони платять Вам ті ж гроші, які вкрали з бюджету країни, а отже і з Ваших карманів, а за того кандидата, який справді є гідним, порядним, патріотом України і не був задіяний у корупційних схемах.
