Леонід Чупpiй
Україна сьогодні прагне стати розвинутою демократичною країною, де права і свободи громадян будуть захищатися і де буде діяти соціальна справедливість, тобто різниця в зарплаті рядового громадянина і високо посадовця не буде значною, не більшою ніж в десять разів. Так наприклад А.Меркель отримує близько 20 тис. євро на місяць при середній зарплаті німця – 3 тис. 527 євро. Тобто різниця десь у 6 разів. Президент Франції отримує близько 15 тис. євро, а звичайний француз – 3 тис. 797 євро, тобто різниця у 4 рази. І таке співвідношення у більшості європейських країн, що сприяє формуванню середнього класу і посилює стабільність суспільства. На жаль в Україні, яка відноситься до однієї з найбідніших країн Європи, різниця між зарплатами простих людей і деяких високопосадовців просто вражає. Так згідно декларацій зарплата керівника Нацбанку Я.Смолія за минулий рік становила близько 190 тисяч гривень на місяць (2 млн 306 тис. 102 грн за рік), генпрокурора Ю.Луценка 83 тис. на місяць (1 млн 302 тис. 001 грн за рік).
Генеральний директор “Укрпошти” І.Смілянський отримує щомісяця зарплату у розмірі 744 тис. гривень. При цьому частина листонош отримує зарплату на рівні мінімальної зарплати трохи більше 3 тисяч гривень. Різниця між ними у 248 разів.
Зарплата керівника Укрзалізниці складає 500 тис. грн з обов’язковою премією і надбавками до 700 тис. щомісяця, тобто приблизно 1 млн 200 тисяч. При середній зарплаті в Україні у 2018 рік близько 9 тис. 500 грн вона перевищує зарплату середнього українця у 126 разів.
Але всіх перевершив голова правління НАК “Нафтогаз України” зарплата якого становить 1 млн 41 тис. грн щомісяця і два види премій – по 100% розміру посадового окладу кожна, тобто близько 3 млн. грн щомісяця, що перевищує середню зарплату по Україні у 315 разів. Він ще й виписав собі премію у розмірі 7 мільйонів доларів (!) за перемогу у Стокгольмському арбітражі над Газпромом. Це при тому що ціни на газ для населення піднімаються з кожним роком і більшість населення України перебуває на межі виживання. Ми розуміємо що зарплати керівників стратегічних підприємств повинні бути достойними, але ж не в сотні разів більшими від зарплат простих українців, да ще й в умовах складної соціально-політичної ситуації та збройного протистояння на сході України.
Це посилює майнове розшарування, спричиняє зростання соціальної нерівності, посилює зневіру населення у владі, яка сама розкошує, а більшість населення тримає на голодному пайку. Врешті-решт це призводить до посилення соціальної напруги, яка може проявитися у вигляді соціальних протестів чи навіть чергової революції. Українці досить терпеливий народ, але їхнє терпіння також має межі, тому коли влада не буде прагнути до досягнення соціальної справедливості і не зменшить зарплати деяким своїм високо посадовцям, то це матиме значні негативні наслідки.
