Дмитро Нагорний
Українська столиця, ніколи, на жаль, не належала до провідних шахових центрів світу. І тим не менш, красень Київ, бачив видатних шахістів планети! Матч претендентів легендарних Бориса Спасського і Віктора Корчного, партії яких коментував латвійський геній Михайло Таль. Відбувалися у нас і першості, ще СРСР, зібравши еліту гри мудрих, як у чоловіків так і у жінок. Був грандіозний командний Кубок спортивних товариств Радянського Союзу. Вже в незалежній Україні бачили ми й шоу, матч Сергій Карякін – Найджел Шорт, дивовижно красивий турнір «Різдвяні зустрічі шахових перлин», де найсильніші і найчарівніші гросмейстериці боролися за чудові призи, відчувши себе по пелюшками, з конкурсами «Міс турніру», «Призом кохання», «Шаховою Нікою» та іншими шикарними різноманітними нагородами!
Але таких двох турнірів поспіль, один з яких відбувся днями, а інший почався зараз, Київ ще не бачив. Без усілякої прилюдії та красивої назви, випередивши братів Кличко, які хотіли битися на ринзі НСК «Олімпійський», «Сбербанк Росії», саме там, на головній спортивній арені країни, створив красивий, розкішний турнір свого імені. Такий собі шаховий фестиваль з трьома змаганнями – еліти, дітей і працівників банку. Чудовий подарунок прихильникам Каїси. Що й казати, молодці організатори! Здивувало лише відсутність серед учасників трьох найтитулованіших українських шахістів – Олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу та Європи, міжнародних гросмейстерів Руслана Пономарьова, Василя Іванчука, Олександра Моїсеєнка, а також не було жодного господаря поля, хоча в нашому чудовому місті проживає декілька десятків міжнародних гросмейстерів, серед яких три чемпіона світу… Окрім Руслана Пономарьова – це Володимир Баклан і Вадим Малахатько, світові королі у складі командної збірної України! Звісно, це право організаторів, кого запрошувати, але вони це пояснили, що в погоні за рейтингом учасників і категорії турніру , такі не вписувалися у формат змагання… Дивно, якщо врахувати, що серед учасників елітного турніру був легендарний Анатолій Карпов і семиразовий чемпіон світу, за популярністю затьмив усіх інших гросмейстерів разом узятих, не зважаючи на свій найнижчий рейтинг. Звісно, в 62 роки, клас гри вже далеко не той, але ім’я великого чемпіона, було магічне! Практично всі учасники сеансу одночасної гри, де 200 шахістів грали проти 10 гросів, серед 
яких були лідери рейтингу ФІДЕ, хотіли змагатися саме з Анатолієм Карповим… А якщо вже організатори не сприймають звання гросмейстера, а лише дивляться на рейтинги – тоді навіщо потрібні звання? А може треба і носіїв вищого шахового звання поділити на градації – ну, скажімо так: міжнародний гросмейстер третього розряду… А що залишається, якщо одні гросмейстери не колеги іншим…
А через пару днів після завершення того турніру, стартував чемпіонат України поруч з НСК «Олімпійський», у чудовому готельному комплексі «Русь». Напевно, вперше в історії чемпіонатів одразу за столики разом сіли чоловіки і жінки. Точніше – поки грають лише одні – представниці чарівної статті стартуватимуть пізніше, бо їх гратиме менше. Якщо у чоловіків зібрали дійсно усіх найсильніших, не рахуючи Василя Іванчука, то з жінками вийшла ситуація комічна. На логотипі змагання написано, що грають десять найсильніших шахісток України. На жаль, це дуже далеко від істини. По різним причинам на старт не вийшли чемпіонки світу і Олімпіади, шахова королева Анна Ушеніна і Катерина Лагно. Члени і кандидати в збірну України, яка носить титул чемпіонок світу, міжнародні гросмейстери – Наталя Здебська, Тетяна Василевич, Оксана Возовик володарки різноманітних перемог на престижних змаганнях. І тут би організаторам запросити легендарних і титулованих наших зірок – чемпіонок Олімпіади Лідію Семенову і Марту Литинську, які б прикрасили змагання, та й багато чому могли навчити деяких юних шахісток, які гратимуть у чемпіонаті. Але, знову пресловутий рейтинг – не той рівень буде, не та категорія турніру… Прикро, адже глядач ходе на імена і участь у змаганні шахових легенд – є окрасою шахового свята! Та й, як показав Анатолій Карпов, кращі часи якого були років 35 назад, клас є клас, що й довів за шахівницею декількома своїми блискучими перемогами видатний чемпіон. А ще у нас живуть дуже сильні шахістки – Анна Музичук, одна з лідерів світового рейтингу, та Анна Зозуля, яка була чемпіонкою світу серед дівчат. Вони громадянки України, але не мають права грати у своїй рідній країні під улюбленим синьо-жовтим прапором ..
Шаховий чемпіонат України – вищий спортивний форум держави і найголовніше його завдання – пропагувати благородне мистецтво гри мудрих! Шахи прагнуть потрапити до Олімпійської сім’ї, що зробить цей яскравий вид спорту, ще популярнішим. На жаль, чудову можливість максимально розпіарити чемпіонат, втрачено. Не важко передбачити, що лише поодинокі глядачі потраплять до затишного готельного комплексу, який, розмістився на мальовничих Печерських пагорбах Києва. Чому організатори не зробили подібний чемпіонат справжнім святом і він не відбувся, наприклад, у чудовому ресторані «Лотос» на Гідропарку, де зараз відпочивають сотні тисяч киян та гостей столиці, чи в якомусь Торговельно-Розважальному Центрі – наприклад «Глобус» чи «Метроград», на Хрещатику, де завжди величезна кількість людей і тисячі глядачів могли б щоденно спостерігати за поєдинками гросмейстерів, які б відчували себе акторами шахової сцени. Тож для кого грають кращі українські шахісти в елітному готельному комплексі?
