Богдан Соколовський
Наприкінці тижня закономірно громадські активісти Закарпатської, Волинської та Львівської областей заблокували транзит російських вантажних автомобілів через Україну до ЄС. Перед тим Польща заборонила транзит російського автотранспорту. Різниця у тому, що польська сторона це зробила за відповідним рішенням польської влади. А в Україні – силами і за рахунок громадськості при нейтралітеті влади.
Тут варто зауважити, що Росія не забороняла польського автотранзиту і навіть їх заборона трохи необгрунтована, тоді як український автотранзит через Росію заборонений. Це навіть стимулювало термінове відновлення за ініціативою України так званого «шовкового шляху» в обхід РФ. Разом з тим, українська сторона не забороняла транзиту російських автомобілів через свою територію.
З одного боку, дивно (принаймні, на перший погляд), що влада черговий раз «запізнюється». Але це, мабуть, тактичний прийом. З іншого боку, як і у випадку з блокування кримськими татарами постачання електрики в Крим, українська громадськість показує всьому світу, що ми здатні об’єднуватися в спільноту, тобто – у державу. У цьому контексті варто позитивно відзначити представників ЗМІ, які акцентували увагу на тому, що російські автомобілі блокують україномовні громадяни.
Аналізуючи ситуацію за останні 25 років, можна прийти до висновку, що уявлення про межі держави в української громадськості і у влади не співпадають. Світ, скоріш за все, підтримає (навіть мовчазною згодою) громадськість. Влада, в Україні у такому випадку, мала би однозначний «козир» на міжнародних переговорах – волю народу.
Крім того, в очі кидається те, що керівництво Росії зайвий раз простимулювало українців додатково показати всьому світові, що українці – не росіяни.
Слава Україні!
12 лютого 2016, м.Київ
