Президентові Латвійської республіки
п. Андрису Берзіншу
Прем’єр-Міністру Латвійської республіки
п. Лаймдоті Страуюмоа
від Вахнія Олександра Віталійовича
1971 р.н.
зареєстрованого: Україна, м. Черкаси
vahnij@ua.fm
ЗВЕРНЕННЯ
Пане Президенте! Пані Прем’єр-Міністре!
Перш ніж викласти суть мого до Вас й всього латвійського народу звернення, прагну засвідчити свою повагу й щире побажання гараздів в справі розбудови Латвійської держави. Стверджую, що патріотично налаштована громадськість України не є байдужою до економічного, політичного та культурного розвитку Латвії. Дозвольте побажати Вам, як очільникам держави, мудрості й принциповості в справі служіння латвійському народові.
Національна держава, рівно як і національне самоусвідомлення, є найвищою формою самоорганізації народу. Історія засвідчила, що бездержавні народи постають перед загрозою асиміляції і вимирання. Силове прилучення Російською імперією теренів заселених латишами в часи монархії, рівно як й брутальна окупація Латвії в 1940-му й 1944-му роках, в дійсності були актом насилля й несправедливості.
В часі логічного і передбаченого економічного й політичного занепаду злочинної тоталітарної комуністичної системи, яка розпочалася наприкінці 80-х років минулого століття, агонізуючий режим Кремля не полишав сподівань утримати поневолені народи в складі імперії. Злочинна за суттю й терористична за формою діяльність силових спецслужб СРСР (ГРУ, МВД й КГБ) в Латвії зокрема, й країнах Балтії в цілому, з часом отримали належну оцінку. Окремі з безпосередніх виконавців й ініціаторів вчинення військових злочинів (Васілій Кононов й Сергій Парфьонов) були притягнуті до суду й покарані. Проте значний відсоток осіб котрі протидіяли латвійським патріотичним середовищам, особливо наприкінці 80-х на початку 90-х років ХХ ст., уникнули покарання.
Серед осіб, які в період окупації Латвії працювали в силових структурах й протидіяли національно-визвольним середовищам, був й нинішній міністр постокупаційної адміністрації України Віталій Захарченко. З 1984-го року, після служби в окупаційній армії, Віталій Захарченко працював на посаді міліціонера-водія відділу позавідомчої охорони в Ризі. Згодом, оперуповноваженим відділу ОБХСС у Вентспілсі. Формальна приналежність до неполітичних силових структур, жодним чином не виправдовує Віталія Захарченка й не дарує йому жодних індульгенцій. Економічні, кримінальні і навіть відділи адміністративного нагляду МВД СССР завжди слухняно і запопадливо виконували вказівки політичних підрозділів. Саме ця обставина дає підстави стверджувати, що в часі праці Віталія Захарченка в окупаційних органах МВС Латвійської РСР, він брав безпосередню участь в переслідуванні латвійських патріотів, котрі протидіяли окупаційному режимові. Репресивні дії окупантів проти поневолених автохтонів мають чітке і недвозначне визначення. Цивілізований світ трактує їх військовими злочинами.
Загальновідомо, що безкарність множить зло й стає причиною зухвалого зловживання. Факт служби Віталія Захарченка в силових структурах комуністичної російської імперії поза межами України засвідчив про відсутність в нього національної свідомості, патріотичних переконань й пошани гідності інших.
Після повернення в Україну, Віталій Захарченко долучився до співпраці з посткомуністичною, постколоніальною й відверто антинародною адміністрацією, котра не маючи на те жодного морального й юридичного права, цілковито узурпувала владу. Його багаторічна праця в силових структурах лише формально незалежної України, є шляхом зрадника й морально розкладеної та духовно здеградованої істоти. Після надання йому посади міністра МВС України, підконтрольні йому силові структури з посиленим завзяттям взялись до здійснення репресій супроти українських патріотів. Порушення замовних або політично мотивованих кримінальних справ, здійснення несанкціонованого судами слідкування і збору інформації про діяльність патріотичних середовищ, втручання в приватне життя українців, катування, знущання і безугавне приниження гідності, використання провокативного елементу, зведення наклепів, для діяльності нинішніх органів МВС України перетворились на норму.
Пане Андрису! Пані Лаймдото! Історія знає приклади, коли принциповість як окремих громадян, так і цілих спільнот, рівно як і небайдужість до страждань ближнього, ставали на заваді здійснення злочинної діяльності.
Віталій Захарченко був безпосереднім учасником протидії латвійському народові на шляху визволення з-під російської окупації. Під сучасну пору він приналежний до антинародного режиму в Україні котрий здійснює політику винародовлення українців.
Даним “Зверненням” я закликаю Вас порушити проти Віталія Захарченка кримінальне провадження як проти особи котра працювала в окупаційних каральних органах. Прошу залучити до справи збору доказової бази й міжнародні інституції. Праця в силових структурах СССР та участь в репресіях, повинні отримати належну оцінку.
З повагою до всього латвійського народу Олександр Вахній
