Богдан Cоколовський
Дивні суперечки викликав недавній заклик відмовитися від зовнішніх кредитів. Мовляв, зовнішні кредити – це благо для України.
У з’язку з цим варто згадану тезу пояснити детальніше.
Загалом в цьому році, за словами міністра фінансів України Н.Яресько, наша держава планує залучити приблизно 10 мільярдів американських доларів. Приблизно половина з них – кредити МВФ.
З одного боку, це добре. З іншого – не дуже, оскільки всі ці кредити змушені віддавати наступні наші покоління, з якими ніхто це не погоджував. Але про «повернення грошей» нинішня влада намагається не говорити.
Водночас, ніхто не заперечує того, що в нас половина або й більше економіки в тіні. Тобто, від цієї половини до державного бюджету не надходить нічого. Крім цього, як пише В.Лановий, 200–300 млрд гривень – корупційна складова, від якої також нічого не надходить до бюджету. Приблизно стільки ж можна грубо списати на контрабанду.
Сумуючи лише згадане, виходить, що якби нам вдалося побороти лише тіньову економіку, і корупцію, і контрабанду, доходна частина державного бюджету України (навіть при збереженні структури її економіки) могла би складати приблизно 1600–1800 млрд гривень.
Очевидно, що наведений підрахунок не ідеальний, адже, зокрема, одна стаття тягне іншу і т.д. Але ясно одне: обсяг обіцяних кредитів менший, ніж можливі додаткові надходження до державного бюджету за рахунок поборювання тіньової економіки, корупції, контрабанди тощо. Тобто, за рахунок наведення порядку в згаданих сферах нашої держави, можна добитися додаткових щонайменше 30–40 млрд американських доларів у держбюджет і відмовитися від зовнішнього кредитування. А боротися із згаданими та іншими негативними явищами в нашій державі ми обіцяли і власному народу, і за кордоном.
Аби бути коректним, слід виходити з того, що згадане «наведення порядку» може тривати 2–3 роки, а не рік, – виходить, що 2–3 роки можна не випрошувати кредитів і розвиватися. Або поборювати негативи, мати додаткові надходження, брати вигідні кредити і прискорено розвиватися. За таких обставин зростали б і зовнішні інвестиції.
Очевидно, що такий підхід вимушений, оскільки розвиток згаданих негативних явищ відбувся в останні 24 роки. Крім цього, ще на початку відновлення незалежності України були проігноровані напрацювання кількох поколінь українських державників, включаючи економічний блок НРУ, щодо реструктуризиції економіки України від імперської (радянської) до незалежної тощо. Зокрема, пропонувалося поступово заміняти імпорт за рахунок створення і розвитку українських малих і середніх підприємств. Очевидно, це можливо лише за підтримки влади – як центральної, так і місцевої.
Слава Україні!
28 січня 2016, м.Київ
