Гай-Нижник Павло
Н-да, бачу люди вже почали робити досить гарні плакати з тим гопником з БЦ від ПР! Роблять гімнюку рекламні плакати (буде вихвалятися перед своїми покидьками-гопниками). Це “не дуже добре” сприймається нормальними людьми, а в тому середовищі та ще й під “кришею” мусорів і ПР – ой навіть дуже реклама. Його “пацаны” вже співають йому “геройські” діфірамби, ржуть над нами й заздрять, що не вони так засвітилися на ТБ, в газетах, в Ютюбах, в Інтернеті тощо, адже ж їх би однаково відмазали б і прикрили б. Чхати вони хтіли на суспільні охання і шмаркання. Рекламуйте ще, робіть плакати… То лі єщо будєт…
То що, робити вигляд, що їх немає? Ні! Їх треба мочити на кожному кроці, заганяти в нори і там травити, а якщо вже й робити плакати – то не такі (враховуючи їхню психологію), а принизливу для них (ту, що їх опускає у їхній же свідомості), як для кончених і виродків. Тобто, з огляду на їхній світогляд (світогляд покидька-гопника), а не з огляду на свідомість пересічного громадянина.
Потрібно усвідомити й те, що першопричина цього явища, власне, не в цих гопниках, а у нашій (так-так – нашій) владі й у нас. Бо в нормальній державі їх би так не викормлювали, мов псів, або вже посадили б; якщо держава не досить нормальна – то суспільство б винайшло б спосіб власної боротьби і покарання).
Першопричина полягає в тих, хто довів країну до абсурду і зубожіння; у тих, хто цих церберів-викормишів вигодовує, прикриває, наймає, спускає з повідка й потім відпускає! Причина в державі, причиною є злочинна держава; причина у владі (в так званому президенті й у так званій партії – Регіонів), причиною є мафіозна влада у всіх сферах життя; причина в політиках (у беззубій опозиції) – яка грізно мелить язиком й кожного разу втирається задоволено від власної слини; причина у нас самих, у суспільстві – що вже яке десятиліття голосує за перефарбованих комсомольців і комуністів, яке десятиліттями голосує за гопників з великої дороги (але одягнутих у костюми й краватки), яке не здатне згуртуватися і, врешті, захистити якщо не державу, то хоча б самих себе.
Проти нас, українців (і не тільки українців) в цій примітизованій квазі-державі злодіїв, у чітко структуризованій зграї великого і менших неосталінських узурпаторів, у роздрібненій на князівства феодалізованих олігархів і магнатерії країні вже давно ведеться війна без правил, війна на моральне й фізичне винищення, за перетворення нас на безтямних кріпаків, що готові перегризти таким же убогим горлянку за кістку, кинуту новоспеченим паном, війна з нашою (людською, національною тощо) самосвідомістю, війна за те, аби ми розівчилися думати, виснувати й захищати себе, аби ми продали свої душі й тіла цим засатанілим покидькам. Це ті, що прийшли на нашу землю як завойовники, які вже неприховано брешуть нам у вічі й насміхаються над нашою честю, це ті, які так само неприховано сіють тут свавілля й грабунок, це ті, що прийшли, аби забрати усе й усіх без обмежень ані моральних, ані у засобах. Ті, що або знищать нас, або заколотять у кайдани чи посадять на жорсткий повідок; ті, що не зупиняться ні перед чим… допоки ми не зупинимо їх самі, позаяк вибору в нас вже немає.
