Душі мільйонів невинно убієнних українців не будуть забуті й з небес оберігатимуть нашу славну Україну. Тому пом’янемо світлі душі невинно убієнних українців, які в ці скорботні дні знаходяться незримо поруч з нами
В останні дні листопада українці традиційно запалюють свічки в пам’ять жертв Голодомору і моляться за багатомільйонний небесний легіон невинно убієнного українського люду.
Головною безпосередньою причиною голоду стали хлібозаготівлі, які не припинялися. У 1932 р. Україна не виконала план хлібозаготівель. 7 серпня 1932 р. було прийнято закон про охорону соціалістичної власності, який в народі назвали «законом про п’ять колосків». За крадіжку колгоспної власності передбачався розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна.
На початку 1933 р. в Україні фактично не залишалося запасів продовольства. Злочинні дії більшовицької влади прирекли мільйони людей на повільну мученицьку смерть в ключових зернових районах СРСР – Україні, Кубані, Поволжі, Північному Кавказі.
Але найжахливіших масштабів голод набув саме в Україні, позаяк злочинний російсько-комуністичний режим намагався задушити волелюбне українське селянство, яке не хотіло підримувати колективізацію (колгоспизацію). Люди вимирали цілими селами; живі не мали змоги ховати померлих. В умовах голоду порушувалася психіка людей, зустрічалися випадки людожерства і трупожерства. В архівах органів внутрішніх справ зберігаються 1500 справ про канібалізм, але реальні цифри були набагато більші. У першій половині 1932 року були поодинокі факти людожерства, у другій половина 1932 і 1933 – це стало масовим явищем в усіх областях, де лютував голод. А щоб не пропускати голодних людей в міста ставили кордони з міліції і війська. В цей же час на сусідніх залізничних станціях знаходилися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу за кордон. Це – жахливий злочин комуністичної більшовицької влади, який не має виправдання.
За підрахунками вчених, всього у 1932–1934 роках від Голодомору померло 4,6 мільйонів людей.
Найбільш незахищеною верствою населення в цей період стали діти – наше майбутнє. Голодомор 1932–1933 років забрав життя одного мільйона дітей віком до десяти років, через нього в Україні не народилося ще 600 тисяч дітей. Такі дані оприлюднили вчені Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи.
Втрати, які враховують всіх ненароджених нащадків померлих і тих, хто не встиг народитися внаслідок Голодомору, що дожили б до наших днів (за умови подальшого некатастрофічного вимирання), становлять майже 5,7 млн осіб. Відповідно, повні кумулятивні втрати внаслідок Голодомору приблизно можна визначити у розмірі понад 10 млн. осіб (4,6 млн.+5,7млн).
Крім того, українці зазнали потужної психологічної травми. Ті, хто вижив, уже не могли повноцінно жити, позаяк як були зламані сатанинським режимом. У 2003–2008 роках співробітники Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели цікаве дослідження. Опитали 1 тис. українців, яким у 1932–1933 роках було від одного до семи років. Одна половина тих людей провела дитинство на територіях, де був Голодомор, а інша – де його не було. Результати виявили досить суттєву відмінність особистісних рис представників двох груп. Постраждалі від Голодомору були не здатні захистити себе в конфліктних ситуаціях, менш амбітні, із заниженою самооцінкою, почувалися менш задоволеними життям, виявляли схильність до депресій, фобій та психосоматичних розладів. Досить неприємним став той факт, що жертви Голодомору меншою мірою сприймали себе як українців та патріотів.
Відчуття «відчуженості від України та її національних інтересів» спостерігалося в 63% респондентів, які пережили Голодомор, та в 7% опитаних у контрольній групі. При цьому українофобські настанови мали так само 63% опитаних в основній групі й 3% респондентів у контрольній. Люди, які пережили Голодомор, більшою мірою сповідували радянські комуністичні цінності («не висовуватись», «бути як усі», «не бути націоналістом», вірність ідеалам «пролетарського інтернаціоналізму»).
Більшість країн світу визнало Голодомор геноцидом українського народу, за винятком тоталітарних країн, в тому числі й Росії, яка, вважаючи себе спадкоємницею Радянського Союзу, не хоче визнавати злочини попередньої влади. Але правда завжди восторжествує. І душі мільйонів невинно убієнних українців не будуть забуті й з небес оберігатимуть нашу славну Україну. Тому пом’янемо світлі душі невинно убієнних українців, які в ці скорботні дні знаходяться незримо поруч з нами. Світла і вічна їм пам’ять. Хай спочивають з Богом.
«БУЛАВА»
