Нагорний Дмитро
Протягом двадцяти п’яти років незалежності України наші чоловічі збірні команди з ігрових видів спорту не вибороли, не лише жодної олімпійської нагороди, а й взагалі, майже не потрапляють на Олімпійські ігри та фінали світових чемпіонатів. На останній Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро наших команд знову, на превеликий жаль не було. А йдеться про найпопулярніші у світі види спорту – футбол, баскетбол, волейбол, хокей на траві, гандбол, регбі, водне поле…
ВЕЛИКИЙ СПОРТ – ВЕЛИКА ПОЛІТИКА
За радянських часів спорт був ширмою, яка прикривала всі вади нашого тодішнього життя. Своїми перемогами радянські спортсмени мали демонструвати всьому світові переваги соціалізму. За те, що хокеїсти вміли влучно кидати шайбу по воротах, фігуристи робити «потрійний тулуп», а шахісти ставити мат королю, їх нагороджували найвищими державними відзнаками. А коли обидва політичні табори почали бойкотувати Олімпійські ігри, всім остаточно стало зрозуміло, що великий спорт – це велика політика…
Внутрішні розіграші чемпіонатів СРСР із різних ігрових видів спорту були підпорядковані лише одному – підготовці збірних команд країни. Основну ставку робили на так звані відомчі клуби міністерства оборони та внутрішніх справ. У всіх без виключення ігрових видах спорту у чоловіків домінували команди ЦСКА (СКА) та «Динамо». У футболі це передусім київське «Динамо», московське, тбіліське, мінське і ЦСКА. У хокеї ЦСКА, також цей клуб тріумфував у баскетболі і волейболі, маючи у кожному із своїх складів з десяток заслужених майстрів спорту. У гандболі разом з ЦСКА ще був мінський СКА. У водному поло «моряки» ЦСК ВМФ і московське «Динамо», а у хокеї з м’ячем «Динамо» Москва, «армійці» Свердловська і Хабаровська. А ще красноярський «Єнісей» команда Сибірського військового округу з такою симпатичною назвою. У хокеї на траві перемагали «міліціонери» Москви та Алма-Ати. У регбі чемпіонську ходу мала ВПА (Військово-повітряна Академія) з підмосковного Моніно. Всього, разом узятих цих команд у вищих лігах радянських чемпіонатів було менше 15%, а перемог вони мали більше 80%. Радянська система нищила спортивну конкуренцію. Десятки чудових профспілкових команд були зруйновані – футбольні «Карпати» і «Арарат», хокейні «Трактор» та «Автомобіліст», баскетбольні «Будівельник» і «Спартак» та багато інших. Практично всі їх талановиті гравці одразу призивались на строкову «військову службу».
Скільки блискучих українських спортсменів відстоювали інтереси московського ЦСКА не з власного бажання! Чого варті лише імена київських баскетболістів, олімпійських чемпіонів Володимира Ткаченка, Валерія Гоборова, Олександра Сальникова, Сергія Коваленка, Олександра Білостінного, Олександра Волкова. Та хіба лише вони? У Литві тоді найбільш хвилюючим для них питанням було – чи вдасться їх геніальному центровому Арвідасу Сабонісу не зіграти за ЦСКА. Його друзям з каунаського «Жальгіріса» Римасу Куртінайтісу та Вольдемарасу Хомічюсу не вдалося…
А ось у жінок, де силоміць у збройні сили не брали, домінували зовсім інші команди: пригадуйте славетну еру баскетболісток ризької ТТТ, волейболісток свердловської «Уралочки», гандболісток київського «Спартака». Звичайно і так звані видатні тренери, на кшталт полковників Валерія Лобановського, Олександра Гомельського, та інші, маючи такій привілей були королями. А чого вони досягли тренуючи профспілкові та закордоні команди?.. Віктор Тихонов залишався тренувати хокейний ЦСКА, але після зміни системи, його, колись непереможний легендарний клуб жодного разу протягом стількох років нічого не виграв, борючись лише за збереження місця в елітній лізі, програючи командам Тольяті, Омська, Ярославля, Магнітогорська…Порівнювати досягнення тренерів можна лише за умови коли вони хоч в приблизно рівних умовах. А коли місячна зарплата одного гравця команди більше за весь річний бюджет іншого клуба, які ж можуть бути порівняння…
АНТИРЕКОРД ФУТБОЛЬНОГО ЧЕМПІОНАТУ УКРАЇНИ
Нинішній чемпіонат із футболу взагалі дивовижний – у елітній лізі грають представники всього дев’яти регіонів нашої країни, а натомість Донецька, Дніпропетровська, Кіровоградська області представлені одразу декількома командами. А на черзі з першої ліги стоять їх земляки… Ігри цих штучно створених команд на утримання яких йдуть величезні кошти проходять при порожніх трибунах, а понад 75% вболівальників нашої країни не бачать великого футболу на стадіоні. У цій першості вже встановлено абсолютний анти рекорд усіх чемпіонатів України. Прихильники гри мільйонів бачать по ТБ шокуючий та гнітючий вигляд пустих трибун стадіонів…Цілком ймовірно, що при існуючій системі коли в бюджеті держави грошей набагато менше ніж поза ним, нас очікує перспектива мати у прем’єр лізі команди лише одного регіону…
Якщо запитати серед кого відбувається першість України з футболу – не всі й фахівці дадуть відповідь.. Але всі знають, що Олімпіади – це п’ять кілець різних континентів, а чемпіонати світу відбувається серед країн, їх національних збірних. Чому там нікому не спадає на думку дозволити грати декільком командам від однієї країни?.. Безумовно, повинен бути не лише спортивний принцип, а й розумна система першості, здоровий глузд. Не повинно бути так, щоб долею команди опікувався лише її власник. Захоче він, то переведе команду в інше місто, а може взагалі її розформувати. Свого часу таким чином зникли хокейні «Сокіл» і «Беркут», баскетбольні «Денді-баскет», «Шахтар», «Біпа МОДА», футзальні одеський «Локомотив» і донецький «Шахтар», волейбольні «Азот» та «Локомотив». А ці команди були лідерами у своїх видах. Перелік зниклих футбольних команд, своєрідний хіт-парад абсурду вам чудово відомий… А з огляду на те, що в черзі до прокуратури ще багато власників клубів, продовження, напевно буде…
Перше коло чемпіонату з футболу завершується коли грають на крижаних полях за мінусовою температурою. Хіба може в таких умовах поліпшуватись майстерність гравців? До того ж при порожніх трибунах… Аргумент, що система осінь-весна покращить наш футбол – абсурдний. Так нічого ми за цей час і не виграли. Зате більше половини літа у нас у футбол не грають… Провідні наші команди, які грають у Європейських кубках мають не в оренду здавати своїх зайвих гравців, а використовувати їх для одночасної гри в першості та на міжнародній арені. Звісно, щоб бути там конкурентоспроможними, свої домашні матчі нам треба починати у Лізі чемпіонів та Європи у звичайні для нас вечірні 19.00, а не божевільні нічні 21.45, та 22.05 де ми даємо дикунську годинну фору західним командам, які мають часову перевагу над нами. А тому наші гравці раніше засипають. Проти фізіології змагатися неможливо. А скільки мільйонів людей заснуло перед телевізором, напередодні трудового дня і навчання. А як добиратися додому людям, а як бути тим хто живе біля стадіону і натовп людей їх розбудив…
Останній приклад цього божевілля – перемога іспанської «Сельти» днями в Харкові. В лютому місяці починати домашню гру о 22.05 і закінчувати о перший ночі на морозі – це ж як треба ненавидіти людей тим, хто таке робить… І це мова йде про гру плей-оф, де змагаються лише дві команди. Єдине виключення – останній тур у групі має починатися одночасно. Так для цього й існує штучне жеребкування де команди східних регіонів ці матчі грають на виїзді. А загалом, зігравши майже однакову кількість матчів у вечорі і вночі ми маємо набраних очок в першому випадку майже 88%, а у другому 12%… За останні 15 хвилин нічної гри ми пропустили м’ячів більше, ніж за всі матчі гри у вечірній час… Якби якимсь дивом, ми б домашню гру зі Словенією не почали о 19.00, тоді б і вшосте поспіль не потрапили б до фіналу… Невже ми приречені на подібне божевілля?..
ВЕЛИКИЙ КУБОК УКРАЇНИ
Коли Україна стала незалежною державою, з’явилась надія на поліпшення ситуації у спортивній галузі. Але, на жаль, не судилося. Те, як нині відбуваються деякі першості України, – тема для гумористичних видань. Збираються собі команди на так звані тури і у робочий час проводять поєдинки. На трибунах глядачів менше, ніж самих спортсменів. Для кого вони грають?
Тож уявімо собі, що з 15 березня по 15 листопада в нашій країні розігруються окремі чемпіонати, а набрані очки складуються у залік Великого Кубку України! У кожному командному ігровому виді спорту на старт виходять 25 клубів усіх регіонів нашої країни. Уявляєте, скільки гордості та патріотизму буде у місцевих хлопців за свій край, за своїх земляків. Назви команд будуть рідними регіону, а не такими, убогими як деякі нині, на кшталт «Спецтяжмаш» або «Хімпром». Звісно, всі спроможні підприємства та установи регіону підтримуватимуть свою команду – гордість краю. А фінансуватися вони будуть частково з державного і регіонального бюджету. І звичайно, команди зможуть самі себе певною мірою утримувати. Економічні розрахунки показали – якщо центр не буде «грабувати» регіони, а стратегічні підприємства наповнюватимуть прибутки краю – бюджети клубів будуть пристойні, а структура справедливою. Підпорядковуватись команди повинні виключно керівнику обласній раді народних депутатів обраного громадою регіону на виборах і представляти не лише місто, а всю область, увесь регіон. Давайте помріємо і уявимо один з таких матчів – команда Донеччини «Шахтар» приймає кримську «Таврію». В обласному центрі футбол, у Макіївці хокей на траві, у Горлівці – гандбол, у Маріуполі – баскетбол, у Дебальцевому – регбі, в Краматорську водне 
поло, в Єнакієвому футзал, в Слов’янську – волейбол. А матч відповідь у Сімферополі, Бахчисараї, Севастополі, Керчі, Євпаторії, Феодосії, Ялті. Потім міняються міста видами спорту. І так по всій Україні, де вже є можливість та умови проведення подібних матчів. Балуваний київський глядач у переважній своїй більшості ходить лише на елітні міжнародні матчі. Але ж в області десятки міст. І для кожного з них подібні ігри були б великою подією. Вони й автодороги і готелі у себе нові зроблять, щоб пристойно зустріти дорогих гостей. І вся ця інфраструктура залишиться місту, буде служити розвитку великого спорту, масового спорту і фізичної культури. А існуючі зараз футбольні професійні клуби повинні мати статус аматорських команд – колективів фізкультури. Скажімо, «Оболонь» буде грати на першість аматорів, Києва і пивних закладів України. Якщо у заводу є така можливість, чому б ні?
ЧИМ БІЛЬШЕ СПОРТИВНИХ МАЙДАНЧИКІВ ТИМ БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ ЗАЙМАЮТЬСЯ СПОРТОМ І ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ
Чим більше буде масового аматорського спорту тим краще буде здоров’я української нації і вибір кандидатів для професійної гри. Саме з таких команд й будуть запрошуватися до головних клубів талановиті гравці і відстоювати честь свого рідного регіону. Узимку та початку весни аматори разом з професіоналами зможуть взяти участь у розіграшу Кубка України в своїх видах спорту. Фінали можна розігрувати 24 серпня на наше чудове свято. А фінали Суперкубків призначати на 8 березня, за тиждень до старту нового сезону.
А потім кожного туру у дванадцяти регіонах нашої країни поєдинки двадцяти чотирьох команд у восьми найпопулярніших у нас ігрових видах спорту! Понад сотню наших міст вже зараз можуть прийняти у себе подібні матчі. 48 турів протягом 8 місяців теплого періоду. Уявляєте, яке це буде дивовижне свято для людей. Всюди повни трибуни, інтрига, чесна боротьба. Маленьке містечко буде цілий рік жити подією проведення у себе, бодай одного матчу. Будуть збудовані нові майданчики і молодь потягнеться до занять спортом – це стане найпрестижнішим заняттям. А значить з’являться нові таланти і будуть у нас сильні збірні, які виступатимуть на Олімпіадах і чемпіонатах світу! І обов’язково до нас прийдуть перемоги, поза усяким сумнівом!
