Оптимізація системи державних свят в Україні у контексті формування національної свідомості українського народу

Леонід Чупрій, Юлія Тищенко, Ігор Симоненко

Анотація

Прискорення процесу формування національного історичного наративу, відродження історичної пам’яті Українського народу,  вимагає вдосконалення комеморативної складової державної політики пам’яті, зокрема оптимізації системи  державних свят. Даний матеріал пропонує аналіз діючої системи загальнонаціональних свят, можливостей щодо її подальшого вдосконалення.

Держава в контексті формування та реалізації політики пам’яті, має запровадити адекватну та оптимальну систему державних свят, що покликана зменшити вплив на суспільство історичної спадщини радянської доби,  сприяти суспільному порозумінню та консолідації. Відповідний процес має відбуватися через запровадження широких суспільних дискусій, внесення змін до нормативно – правових актів України, які регламентують відповідну сферу.

 Система державних свят є одним з чинників конструювання національної ідентичності та суспільної консолідації. Державні свята дозволяють зробити значимими для суспільства ключові події загальнонаціональної історії та культури. Вони сприяють артикуляції основних соціокультурних та історичних пріоритетів держави в сфері державотворення, відтворення та збереження традицій народу, встановлення «місць пам’яті» у календарному просторі. Спільне відзначення свят є потужним фактором консолідації суспільства, надає громадянам відчуття причетності до загальнонаціональної спільноти.Що ж таке державне свято? Це встановлені законом держави святкові дні у зв’язку з видатними істор., реліг. і традиц. датами. В Україні державні  свята встановлюються згідно зі ст. 92 Конституції виключно законами. Відтак президентські укази про встановлення свят можуть оцінюватися з юридичної точки зору як такі, що мають чисто рекомендаційний характер.”Виправдання” щодо рекомендаційного характеру таких указів ґрунтується на пункті 2 частини першої статті 106 Конституції, відповідно до якої президент наділений правом звертатися з посланнями до народу. Темою послання може бути й пропозиція святкувати певні пам’ятні дати.

Сучасний перелік державних свят,  складався ще на початку 1990-х років. Після набуття Україною державної незалежності відбулись зміни і у календарній сітці загальних свят, які полягали у скасуванні радянських свят і внесення раніш відсутніх релігійних. Серед свят, які було запроваджено, є ті, що пов’язані із здобуттям Україною державності (28 червня – День Конституції України, 24 серпня – День Незалежності України). Їх можна ідентифікувати в якості державних та загальнонаціональних, хоча уточнення відповідних правових дефініцій відсутнє. В системі українських державних свят тільки День Конституції встановлюється прямою нормою Конституції України, ст. 161 («День прийняття  Конституції України є державним святом – Днем Конституції України»), а відзначення Дня незалежності, встановлено постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року № 2143-XII “Про День незалежності України”, де вказується, що він має щорічно відзначатися як державне загальнонародне свято України.

В Україні також відзначаються, у ранзі вихідних, релігійні свята християнської конфесії: Різдво Христове, Пасха (Великдень), Трійця. Перелік свят та неробочих днів визначено Кодексом законів про працю України (Затверджено Законом № 322-VIII (322 a-08) від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375 ) Ст. 73 «Святкові і неробочі дні». На сьогоднішній день в Україні  святами визначені: 1 січня – Новий Рік, 7 січня – Різдво Христове, 8 Березня – Жіночий день, 1травня – День Праці, Пасха (квітень, травень, за місячним календарем), 9 травня – День Миру і Перемоги, Трійця – через 40 днів після Пасхи, 28 червня – День Конституції, 24 серпня – День Незалежності.

В цілому в Україні визначено 9 свят, які мають загальнонаціональний характер та є вихідними днями. Така кількість свят відповідає європейській традиції, так у країнах ЄС в середньому нараховується 10-12 свят. В той же час в деяких країнах державним є фактично одне свято, яке пов’язано із конституювання держави, у США відзначають День незалежності, у Франції – День взяття Бастилії, в Італії – День республіки. Але крім цих свят вихідними днями є релігійні, або традиційні свята.

За кількістю виведених з обігу радянських державних свят, Україна поступається таким країнам пострадянського простору як Естонія, Латвія, Литва, Грузія, Вірменія.

Розглянемо систему державних свят в інших країнах[1]. В Естонії святковий день 24 лютого – День незалежності Естонії (подія 1918 року). А ще у Естонії: 4 червня – день Прапора (подія 1884 року), 3 січня – день пам’яті борців визвольної війни 1918–1920 рр.,  20 серпня – день відновлення незалежності Естонії (подія 1990 року).У Латвії святковий день 18 листопада – День незалежності Латвії (подія 1918 року). А ще у Латвії: 20 січня – день пам’яті захисників барикад 1991 року, 26 січня – день міжнародне визнання незалежності Латвійської республіки (подія 1921 року), 4 травня – день проголошення декларації про незалежність Латвійської Республіки (подія 1990 року), 11 серпня – день пам’яті бійців за свободу Латвії (події 1920 року), .У Литві День державності відзначається 6 липня. Це національне свято приурочене до дня коронації князя Міндовга, що відбулася в 1252 році.А ще у Литві: 1 січня – день Прапора (подія 1919 року), 13 січня – день захисників свободи (події 1991 року), 16 лютого – день відновлення литовської держави (подія 1918 року), 11 березня – день відновлення незалежності Литви (подія 1990 року). Як бачимо, у Литві головне державне свято своїми подіями сягає глибини віків!

Польщі святковий день 11 листопада – День незалежності Польщі (подія 1918 року). А ще у Польщі: 3 травня – свято Конституції (подія 1791 року), 15 серпня – день війська Польського (подія 1920 року).

У Чехії День державності відзначається 28 вересня. Це державне свято приурочене  їхньому покровителеві, святому Вацлаву, котрий був чеським князем з 924 до 935 року. А ще у Чехії: 28 жовтня – день незалежності Чехії (подія 1918 року), 17 листопада – день боротьби за свободу та демократію в Чехії (події 1939 та 1989 років).

У Словаччині святковий день 1 січня – День Республіки (подія 1993).  А ще у  Словаччині: 29 серпня – день Словацького Національного повстання (події 1944 року), 1 вересня – День Конституції (подія 1992 року).

У Грузії День незалежності відзначається 26 травня. Цього дня 1918 року демократичне керівництво Грузії на чолі з Ное Жорданія проголосило незалежність країни.  А ще у Грузії: 9 квітня – день відновлення незалежності (подія 1991 року) і день пам’яті загиблих (події 1989 року), але є звичайним робочим днем.

У Росії святковий день 12 червня – День Росії (встановлений на честь прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР в 1990 році). А ще у Росії: 23 лютого – День захисника Вітчизни, 4 листопада  – День народної єдності (на честь визволення Москви від польських загарбників 1612 році).

Більшість країн Східної Європи, котрі перебували під гнітом Російської імперії, респондують свої державницькі статуси до періоду закінчення першої світової війни.

Якщо аналізувати вік святкування дати Державності (Незалежності) більшості країн світу, то Україна знаходяться серед когорти наймолодших країн та державних утворень (від 1991 року): Хорватія, Словенія, Словакія, Молдова, Киргизстан, Узбекистан, Вірменія, Таджикистан, Туркменістан, Казахстан, Македонія, Придністров’я, Абхазія, Еритрея (африканська країна), ПАР та Південний Судан.Навіть Білорусь офіційно веде своє державницьке літочислення від 3 липня 1944 року (неофіційно – від 25 березня 1918 року – День Волі).Без жодних вагань та історичних сумнівів наш північний сусід – Росія – відраховує свою державність буквально від 862 року, згадуючи, в контексті, Руську державу (Київську Русь)[2]. Ми повинні спростувати останній міф, активніше  популяризувати ідею, що Київська Русь це  попередниця саме української державності, аж ніяк не російської.

Відтак формуючи систему державних свят України потрібно відображати історичну тяглість державотворчої традиції українського народу.

У попередні роки в процесі встановлення державних свят спостерігається відсутність політичної волі й консенсусу серед політичних еліт та в суспільстві. Неодноразово здійснювалися спроби модернізувати систему свят. Ще у грудні 2003 р. Міністерством юстиції України  було запропоновано, але так і не затверджено перелік свят, які і сьогодні святкуються майже без змін (Новий рік, Різдво, День матері (але залишилося 8 березня), День праці, День Перемоги, Трійця, День Конституції, День Незалежності, День національної єдності), Пасха.

У червні 2005 р. Мін’юстом України на громадське обговорення було винесено проект Закону України «Про державні свята України». Найбільшого суспільного резонансу отримав проект Закону України «Про державні свята України», розроблений Міністерством юстиції України у квітні 2006 р.  При обговоренні головними його недоліками називалися: велика кількість офіційних державних свят (8 при існуючому 1), відсутність церковних свят, дублювання за змістом схожих свят (День Соборності України (22 січня) і День національної єдності (1 грудня), День проголошення державного суверенітету України (16 липня) і День незалежності України (24 серпня) ). Крім церкви (Різдво, Пасха і Трійця не увійшли до переліку державних свят), критика цього проекту лунала і з боку лівих політичних сил та ветеранських організацій з приводу вилучення з переліку державних свят Міжнародного жіночого дня, Дня солідарності трудящих і перейменування 9 травня на День перемоги у Другій світовій війні. З огляду на політичне протистояння була передбачувана і позиція тогочасного Кабінету міністрів. Віце-прем’єр-міністр Д. Табачник заявив, що Кабмін не буде займатися обговоренням проекту Закону «Про державні свята».

Наступна,  спроба підготувати відповідний Закон була заявлена на сайті Мін’юсту у серпні того ж 2006 р.

Черговий проект Закону «Про державні свята України» був внесений 22 травня 2007 р. депутатом ВР України Ю. Мірошниченком, але у подальшому  цей проект було відкликано. У цьому законопроекті пропонувалося у якості державних свят відзначати: Різдво Христове (6-8 січня), День злуки (22 січня), Великдень (Світла неділя-вівторок), День незалежності (24 серпня).

З боку представників КПУ вносилися законопроекти стосовно відновлення в якості святкового дня Великої Жовтневої революції, проте вони були відхилені на етапі розгляду в комітетах ВР.

Будемо сподіватися, що сучасна політична еліта розуміє важливість формування і законодавчого закріплення системи державних свят. Досить схвально в даному контексті слід відмітити нещодавно встановлений Указом Президента №806/2014 14 жовтня – День захисника  України.

 Зміна переліку державних свят є процесом змін у суспільній свідомості, детермінованої факторами інертності у трактуванні та сприйнятті історичних подій, переважним чином це пов’язано з проблемами становлення національного наративу на противагу радянській історичній традиції. Радикальна зміна переліку державних свят потребує суспільної підтримки. В пам’яті українців від радянських часів міцно укорінені  стереотипи по відношенню до певних свят (8 березня, 1 травня), які не мають відношення до національної історії та традиції.  Так за даними соціологічного опитування, що проводилося «Фондом Свободи», день солідарності жінок, 8 березня – друге за популярністю свято в Україні. Цей день вважають святом 63 % опитаних. Автоматичне скасування відзначення цієї дати часів радянської доби може бути незадовільно сприйнятим переважною більшістю громадян України, тим більше, що . Так само, негативну реакцію викличе перейменування Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні на День перемоги у Другій світовій війні (тим більше, що фактичне завершення цієї війни відбулося 2 вересня). Тому постійно потрібно працювати на заміною залишків  пострадянського мислення на україноцентричний історичний наратив.

Для запровадження змін системи свят потрібно проводити повноцінні та широкомасштабні інформаційні кампанії та відкриті суспільні дискусії, які б сприяли усвідомленню з боку суспільства значущості для держави та суспільної консолідації тих чи інших історичних подій, сприяли б конституюванню україноцентричного погляду на історію.

Варто зазначити, що офіційна невизначеність поняття „державне свято” та необізнаність суспільства може досить відчутно заважати впровадженню змін у календар свят. Наприклад, до проекту Закону України від 2006 р. до переліку офіційних державних свят не було включено 1 січня – Новий рік, що стало однією з причин бурхливої критики цього законопроекту. Хоча, за звичаєм багатьох країн такий день може бути святковим і вихідним, але не мати статусу державного свята. Так, календар Російської Федерації має 11 святкових неробочих днів, але лише 8 державних свят.

 У встановленні свят в Україні існують свої особливості, пов’язані з традиціями національних меншин та релігійних громад. Так, відповідно до ст. 24 Закону України “Про національні меншини”, “органи місцевого самоврядування в своїй діяльності враховують відзначення певних свят та подій національних меншин на територіях компактного проживання осіб з числа національних меншин. Для них можуть встановлюватись додаткові неробочі дні для святкування традиційних національних релігійних свят”. В той же час, згідно з Кодексом законів про працю України, «за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні». Відповідна норма, яка враховує «відпрацювання» за такі релігійні свята, за свідченнями представників неправославних конфесій часто викликає невдоволення нехристиянських релігійних спільнот, зокрема у містах компактного проживання мусульман України (АР Крим). Те ж саме стосується угорців Закарпаття, які є лютеранами та відзначають релігійні свята в інші дні. Виглядає доцільними оптимізувати систему державних та релігійних свят із врахуванням релігійних та етнічних особливостей в місцях компактного проживання національних та релігійних меншин.

.

 Висновки та пропозиції:

На сьогодні в Україні залишається неунормованим статус та перелік державних свят. КЗПП оперує поняттям „святкові дні та неробочі дні” та „релігійні свята”. Фактично статус державних свят мають лише два – (28 червня – День Конституції України, 24 серпня – День Незалежності України). При цьому не існує правових дефініцій, які б давали визначення відповідному статусу. Відзначаються релігійні свята, хоча в законодавстві не описано відповідний статус.

Нагальним завданням є унормування на законодавчому рівні статусу та переліку державних свят. З огляду на те, що відзначення державних свят має вплив на формування історичної пам’яті на національної ідентичності громадян України, на статус державного можуть претендувати лише ті свята, які корелюють з історико-культурними традиціями Українського народу, мають консолідуючий націєтворчий потенціал. Очевидно, що на статус державного свята, що є з вихідним днем, можуть претендувати День Конституції України, День Незалежності України, День Соборності України. Поруч із державними святами можуть відзначатися інші свята, в тому числі релігійні, професійні, знаменні та пам’ятні дати. Для частини з них можуть встановлюватися неробочі дні : Новий Рік, Різдво Христове, Жіночий день, Свято весни та праці (1 травня), День проголошення державного суверенітету України, Пасха (квітень, травень, за місячним календарем), 9 травня – День Миру і Перемоги.

– Для подальшої оптимізації системи встановлення державних свят, релігійних свят, пам’ятних дат було б доцільним розробити проект Концепції свят в Україні, яка б була затверджена Законом України. Процес розробки відповідного документа має відбуватися при широкому громадському обговоренні.

У відповідному документі мають чітко вказуватися відмінності між державними та традиційними і церковними святами, вихідними та робочими дням. Під час розробки відповідного документу в його положеннях необхідно визначити, порядок встановлення державних свят, перелік свят та пам’ятних й знаменних дат, регіональні свята, порядок святкування та відзначення, відповідальні сторони за організацію та проведення заходів.

– Внесення змін до чинного законодавства зокрема прийняття шляхом внесення проекту Закону України  «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України» можна розглядати, як важливий, але проміжний етап реформування системи свят та утвердження українського національного наративу.

Потрібно запровадити широке інформування населення про відмінності між вихідними і робочими святковими днями, інформаційні кампанії, суспільні дискусії у місцевих та центральних ЗМІ з метою пропагування свята та роз’яснення його змісту. До таких дискусій потрібно залучати експертів із різних регіонів України.

– В Україні не існує законодавчо обумовленої системи свят, де б визначалися правові дефініції, порядок встановлення, святкування та відзначення державних свят, статус релігійних свят (Конституція України, Стаття 35: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова»), статус свят та пам’ятних дат залежно від територіального розповсюдження (загальнонаціональним, регіональним, місцевим), систематизації професійних свят. Сьогодні чинне законодавство встановлює систему свят та вихідних днів шляхом врегулювання окремих аспектів трудових відносин.

– При реформуванні системи державних свят доцільно створити комплекс  державних свят, які б залишалися робочими днями, але відзначалися населенням з метою поглиблення історичності національної свідомості. До комплексу таких свят можна віднести: День пам’яті Героїв Крут (29 січня), 20 лютого- день пам’яті Героїв Небесної сотні, Шевченківський день (9 березня), 30 червня – День відновлення Української державності, День святого Володимира Великого (28 липня), 21 листопада – день Свободи, День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні (ост. субота листопада.

Зокрема день святого Володимира Великого (28 липня) повністю відповідає державному наповненню святкового дня. Воно вдало поєднує у собі історичне минуле і церковну традицію, тобто суміщає ознаки громадянського і церковного свят. День св. Володимира може залишатися робочим за календарем, лише саме декларування цього дня як національного державного свята буде, певним чином, сприяти «націоналізації» всього історичного періоду Київської Русі. В Угорщині існує схоже свято – День св. Іштвана, яке несе саме таке ідейне навантаження.

З метою поглиблення історичного значення національних свят, можна рекомендувати ввести до календаря святкування важливі події доби українського козацтва. Наприклад, Початок національної революції під проводом Богдана Хмельницького. До такого блоку свят тяжіє Шевченківський день, який не є вихідним, проте вже широко відмічається громадськістю, державним керівництвом і в освітніх закладах. Таке свято існує у багатьох країнах світу. Воно виконує непересічну роль у справі як згуртування нації, так і патріотичного виховання молоді.

– При реформуванні системи свят доцільно орієнтуватися на наявний комплекс загальноєвропейських свят (як світських, так і релігійних). Це, допоможе наближенню Україні до європейської культурної традиції, а українцям прищепить європейські цінності. До таких свят можна віднести: День пам’яті жертв Голокосту, День Землі, День родини, День охорони навколишнього середовища та ін.

– Доцільно розглянути можливість доповнення соціальноорієнтованих свят та пам’ятних днів, які б характеризували соціальні пріоритети та цінності держави. Уніфікувати їх з міжнародними визначеннями, зокрема подати існуючі європейські зразки: День матері, День осіб літнього віку, День боротьби за права інвалідів, міжнародний день толерантності)

– Не існує уніфікованої правової системи стосовно встановлення свят у досвіді інших країн. На пострадянському просторі перелік державних свят, свят та вихідних днів у більшості випадків визначається у трудовому законодавстві.

В той же час доцільно вивчити практику інших країн стосовно запровадження нових державних свят, яка дозволяє консолідувати суспільство, ідентифікувати та продемонструвати цінності, які є пріоритетними для держави. Наприклад, у 2008 році в Канаді вперше в якості свята та вихідного дня було запроваджено День Родини. У Великій Британії вивчається питання стосовно запровадження спеціального свята, вихідного дня, яке має стати святом суспільної вдячності за добрі справи простих британців.

Створення нового комплексу державних свят буде сприяти остаточному подоланню комуністичних ідеологем і колоніальних стереотипів і, певним чином, сприятиме залученню України до евроінтеграційних процесів.