«Наша опозиція – це блазні з роздутими щічками. Вони плескали Янику під час виступу у ВР (прикривали своє заробітчанство на Банковій присутністю представників ЄС), вони дивно якось забули про злочини ПР і Януковича, проти якого клятвено й непримиренно обіцялися боротися (прикриваються асоціацією з ЄС), вони зраждують киян, яким обіцяли стати єдиним фронтом проти забудов (прикриваються нібито незнанням і зайняттістю державними справами). Зрадники і брехуни! Ще хтось їм вірить? Усім і кожному окремо? В Україні немає опозиції, є торгаші й бариги від політики. Яник і ПР – вороги, але хоч і не приховують цього, а ці…. (нецензурне слово, яке пропускаю через повагу до читачів цього посту). Зрадників та облудників ніхто ніколи не лише не поважав, не пробачав, але й не жалів, а надто ті, кого вони зрадили й обдурили (до того ж, вже не вперше). То ж чи варто це робити щодо них українському народові! Відповідь, вважаю, очевидна…»